А чи живий Нурсултан Назарбаєв?

Щодо Казахстану можна підбивати підсумки. Так, у багатьох казахських містах ще тривають мітинги, є окремі сутички, зберігається надзвичайний стан, місцева (тобто, дозволена) опозиція безперервно засідає, а емігрантська безперервно обурюється. Але загальна картина вже зрозуміла.

Залишки опору будуть жорстко придушені: Схід — справа тонка, голови ріжуть з обох боків. При цьому, перезавантаження політичної верхівки нижче президента Токаєва практично неминуче. В основному, під гаслом позбавлення (і фізичного теж) від національних зрадників, тобто, горе переможеним. В цьому разі, клану Нурсултана Назарбаєва.

І тут спостерігається явна дивина.

Довічний єлбаси (тобто, національний лідер) Назарбаєв взагалі ніяк не проявився під час протестів. Він не відреагував ні на бойові зіткнення в країні, ні на власне зміщення зі знову-таки довічного поста Голови Ради нацбезу, ні навіть на появу "миротворців" з ОДКБ. Знову ж таки, президент Токаєв, людина вкрай обережна, раптом наважився настільки, що звільняє родичів єлбаси і віддає наказ військовим стріляти на поразку без попередження.

Ходять чутки, що Назарбаєва покинув країну. При цьому його взагалі давно ніхто не бачив і не чув. Крім, звичайно, Олександра Лукашенка, який ніби-то душевно спілкується з єлбаси телефоном. Так само і про те, що він чесно обраний президент Білорусі, розповідає.

Вважаю, якщо Нурсултан Назарбаєв і живий, то недієздатний. І цей факт якраз і спровокував як успішну спробу клану Токаєва отримати повноту влади в країні, так і безнадійні зусилля родичів Назарбаєва владу утримати.

До речі, чиновники в Казахстані різко припинили називати свою столицю Нур-Султаном. Нагадаю, що колишню Астану перейменували на честь Назарбаєва, судячи з усього, зворотне перейменування не за горами.

А у Кремля все склалося вкрай вдало. Не те щоб "казахстаннаш", але васальність формується натуральна.

Закликів до збройного опору "м'якої окупації" від казахських топполітиків не прозвучало. Тамтешні силовики, точно, як українські в Криму у 2014 році, захищати суверенітет країни не рвуться, напевно, теж чекають якогось особливого наказу. Населення боротися з "миротворцями" теж не поспішає.

читайте також"Успіх" Росії в Казахстані може погіршити позиції УкраїниТому з Казахстану Росія найближчим майбутнім не піде, хіба що Китай ну дуже попросить. Не здивуюся, якщо там, як у Білорусі чи Вірменії, з'явиться російська військова база (зокрема, на Байконур Роскосмос давно зариться). А оскільки серйозні нафто-газові підприємства в Казахстані належать британцям (там ще й Британська юрисдикція діє!), то росіяни, за правом завойовників, безсумнівно, постараються собі щось віджати. І це майбутня зона бізнесового конфлікту з далекосяжними наслідками.

Тепер про Україну... а що Україна? Яка може бути державна позиція, якщо президент Зеленський зайнятий куди більш важливою справою - катається на лижах?

Якщо серйозно, то по кремлівській стратегії Казахстан повинні були підтягти до відроджуваної Імперії після втягування в неї Білорусі (добровільно) і України (примусово). Внутрішньоказахстанська боротьба за владу різко підіграла кремлівським планам. Тепер Україна залишається єдиною позицією, що стримує реалізацію "історичної місії Володимира-об'єднувача". Висновки робіть самі.

Наші стандарти: Редакційна політика сайту Главред