Кремль, направивши 18 квітня в окупований Генічеськ особу, схожу на Путіна, хотів досягти низки інформаційних цілей, але не прорахував всі наслідки цієї спецоперації.
У бункері під Генічеськом обличчя, схоже на путіна, демонстративно зустрілося з двома ексопальними генералами – штабним Лапіним і десантником Теплицьким. Це за задумом Кремля мало стати посланням панам офіцерам - не бійтеся, чисток в командному складі армії, подібним сталінським, не буде, навіть якщо не втримаєте контрнаступ армії України. Всім виписано авансом амністії і заодно індульгенції за будь-які воєнні злочини.
Знаком, що амністії та індульгенції виписані, за задумом політтехнологів, повинно було служити вручення "путіним" на камеру трьом садистам в погонах з великими зірками позолоченої ікони, яку можна назвати похідним вівтарем, бо до неї приробили дверцята. Тягати велику ікону в рюкзаку не дуже канонічно, бо вона буде тертися об інші речі і фарба розпису відлетить. Захочеш помолитися, дістанеш ікону, а на ній банка тушонки здерла половину голови Ісусу або його матері. Від такого видовища руки самі тягнуться до телефону, щоб зателефонувати на "гарячу лінію" ЗСУ і дізнатися, де найзручніше здатися в полон.
Тому до ікони приробили дверну коробку з дверцятами і зверху до цієї конструкції прикріпили масивний хрест-маківку для додання більш товарного вигляду. Так як її вручати повинен був сам "путін", то конструкцію позолотили скрізь, де змогли. Християнська простота капітулювала перед мамоною. Де взяли золото - вкрали в Якутії або в Судані.
Сценаристи постаралися розтягнути акт її вручення, наскільки вистачило фантазії. Для цього коробку з іконою загорнули ще й у пакувальне пластикове полотно, подібне до того, в яке загортають холодильники та іншу побутову техніку. "Путін" обидві упаковки неквапливо знімав, щоб кінооператору було що знімати, робив таємничі гримаси обличчям і довірливо говорив, що ця ікона одна з копій, зроблених з ікони, що належала якомусь видатному російському полководцю.
Сценаристи тут допустили ляп, бо у трьох генералів при словах "путіна", що це копія, на обличчі явно проступило розчарування. Це звичайна реакція у всіх екскурсантів на слова екскурсовода, коли після розповіді про цінність експоната повідомляється, що це копія, а оригінал зберігається в Луврі або ще десь. "Путін" це помітив і став викручуватися – запевнив, що оригінал ікони теж існує, але фіг його знає де, і взагалі, місце його зберігання – державна таємниця. Така ж, як і те, якому такому великому полководцю оригінал належав. "Путін" допустив і інший недозволений ляп - сказав, що копій було зроблено кілька, чим зовсім обнулив в очах генералів цінність подарунка.
Ці ляпи - продукт поверхневого утворення кремлівських політтехнологів, того, що роль "путіна" в Генічеську виконував актор-двійник і великої російської культури, яка існує в режимі "копі-паст" – скопіював і вставив як своє. Політтехнологи пам'ятали зі школи та університету, що Сергій Радонезький вручив якусь ікону Дмитру Донському перед Куликовською битвою, завдяки якій той переміг. Вручив або не вручив – питання спірне, як і сама Куликовська битва. Думка, що все-таки вручив, існує і владою в РФ культивується.
Політтехнологи вирішили зробити "копі-паст" і затвердили, що "путін" теж повинен вручити якусь ікону в якості дива-зброї полководцям перед генеральною битвою з українськими і натовськими сатаністами. Якби "путін" існував, то він би зажадав від політтехнологів ґрунтовну довідку, що ікона, яку він повезе у військо – це копія з тієї самої ікони, яку Дмитру Донському, Суворову, Кутузову або ще комусь вручив Сергій Радонезький або Іоанн Кронштадтський. Неважливо хто і неважливо кому. Хоч Марфа Посадниця товаришеві Сталіну.
Але у ікони повинна бути надихаюча легенда і документально підтверджена. У тому числі і довідкою з Ермітажу, що оригінал зберігається в ньому, а "Путін" повіз копію. Цю легенду "Путін" при професійному підході повинен був дві хвилини викладати в бункері генералам перед телекамерою. Телебачення, показуючи цей сюжет в новинах, постаралося б переконати навіть буддистів-бурятів, що армія РФ таки отримала диво-зброю, аналогів не має, і тепер всіх переможе. Будь-які піарники – радянські, німецькі, американські чи китайські зробили б із цього сюжету "цукерку" і довго б її "жували".
Але оскільки "Путін" не справжній, то в адміністрації президента РФ, якій сценарій з ним і іконою сподобався, не стали всім цим морочитися і вирішили, що зійде і так. В результаті, актор, який зображує "путіна", нічого не міг сказати про те, якому російському військовому генію належала ікона, як вона до нього потрапила і зробив два ляпи, яких не зробив би професійний екскурсовод. До честі актора, він помітив, що виглядає погано, і намагався виправити враження як умів.
Сценаристи, через свою радянсько-російську освіту, найкращу у світі, на старті цієї спецоперації зробили і зовсім геніальний ляп. Такі операції з іконами перед битвами робили в різних християнських країнах, а ходіння з іконою або з іншими особливо шанованими речами по стіні фортеці під час облоги було мало не традицією. Але цей обряд могли виконувати тільки священники, чим вище рангом, тим краще, а не полководці і королі, інакше не той ефект.
Операція "путін і ікона" чудово продемонструвала головний канон російської релігії – бог, цар і військовий начальник єдині в одній особі. Цю російську "трійцю" запровадив Петро I, коли в 1721 р. скасував посаду патріарха і замінив його Синодом з обер-прокурором на чолі, якого сам і призначив. Борис Годунов витратив багато грошей, щоб умовити Вселенського патріарха створити посаду патріарха для Московії, а Петро I все це скасував. Заодно націоналізував або точніше одержавив все майно РПЦ і оголосив її служителів держчиновниками на зарплаті. Через це РПЦ з громадською організацією з ухилом в релігію стала держустановою і досі залишається нею. Після відновлення Сталіним і чекістами посади патріарха РПЦ стала працювати ще й як розвідувально-диверсійне агентство, що не дивно, знаючи суть радянської влади.
За логікою і традицією привезти і вручити ікону генералам повинен був патріарх Кирило в присутності "Путіна". Політична ситуація до цього більш ніж розташовує. Але Кирила в поїздку не взяли. Схоже, товариш патріарх вийшов з довіри у "чекістів", і вони на нього у великій образі. Причини очевидні - товариш патріарх дозволив українським ексчекістам "віджати" у російських "чекістів" Києво-Печерську лавру їх же методами.
По-друге, Кирило в Криму почав переводити храми УПЦ МП в РПЦ, чим де-факто її ліквідує як структуру. Між світськими і церковними "чекістами" явно виникли серйозні розбіжності по темі, що робити з цією УПЦ МП. Хоч бери і називай її МПЦ - московська православна церква. Світські "чекісти" не знають, яку стратегію краще вибрати, але роздратовані самодіяльністю воцерквлених колег, які стверджують, що знають. Через це роздратування вони вирішили, що товариш патріарх їм більше не товариш і не захотіли показувати його поруч з Путіним. Світські "чекісти" також допускають, що патріарха доведеться відправити у відставку раніше за путіна.
В результаті з іконою полетів один зовсім непідготовлений "путін", а в адміністрації президента РФ не помітили тієї безлічі ляпів, які виникли через це. Адміністрація взагалі увійшла в творчий раж і для кращого польоту "путіна" відправила в окупаційну армію до Великодня продуктові набори від імені партії "Єдина Росія". Замість Великодня в них поклали пляшку води, пластикові стакани, крупи і картонку із зображенням путіна в іконописному стилі і з німбом навколо голови. Вийшов бог, цар і військовий начальник в одній особі, що з'являється з ящика з крупою.
За сценарієм політ путіна до окупаційного угруповання на півдні України, яке живе зі страхом очікування наступу ЗСУ, покликаний був усіх там підбадьорити. Перш за все, її командний склад. Йому дали зрозуміти, що в разі відходу угруповання в Крим вагнерівці не будуть розбивати їм голови кувалдами, Гіркін не вимагатиме розстріляти, а Кадиров – зарізати.
Загалом, вождь з ними, і це має пряму аналогію з трьома приїздами Гітлера в ставку в бункері біля Вінниці. З тією відмінністю, що Гітлер дійсно намагався розібратися в ситуації на фронті методом спілкування на місці з полковниками, а не тільки з генералами. Він не мав готових рішень для суперечок з генералами, і сподівався знайти аргументи проти них у доповідях полковників, які безпосередньо вели бойові дії. Піар був на другому місці. Оскільки путін не справжній, то піар на першому місці, – акторові розбиратися в бойовій обстановці не дозволять і особисто йому це теж не треба.
Кремль операцією "путін і ікона" хотів, перш за все, підняти настрій окупантам і колаборантам. Логічніше було зробити це перед Великоднем, а не через два дні після неї. Але в Кремлі не могли собі це дозволити – прямо в день Великодня в Москву безцеремонно прилетів міністр оборони Китаю Лі Шанфу, що знаходиться в США під санкціями. "Путін" змушений був публічно приймати його, тому ніякий двійник не міг ніде засвітитися. Навіть якщо його приїзд до Генічеська був уже знятий на "Мосфільмі".
Офіційний візит у такий святковий день - це розрив дипломатичних шаблонів, етикетів і всіх протоколів ввічливості. Притому тими, з ким пов'язана ідіома "Китайська церемонія", в яку прийом московським царем іноземного військового міністра в такий день зовсім погано вкладається. Одне з двох – або китайці вирішили продемонструвати московитам, хто в Євразії справжній господар, або в пекінському зоопарку помер слон через підступи США і Лі Шанфу хотів терміново поділитися цією секретною інформацією особисто з путіним. Якщо в Москву в день Великодня прилітає атеїст за національністю Сі Цзіньпін, щоб попити з "путіним" горілки і поїсти пасок – це одне, але коли прилітає військовий міністр, то це не просто інше, а інше з третім в одній особі.
Як би там не було, але путін не зміг сказати Лі Шанфу, що в цей день він фарбує яйця всієї расеї і недоступний, а через день рано вранці матеріалізувався на окупованому півдні України. Цим Кремль продемонстрував, що виводити війська звідти не збирається, що робочий тиждень в РФ почалася, і що до наступу ЗСУ на півдні путін, навряд чи ляже в труну, що б там не розповідав про його здоров'я професор Соловей.
Але не всі в це повірили і московські конспірологи ще голосніше заговорили, що ЗСУ підуть не на південь, а прямо на Москву через Білгород. Є підозра, що конспірологів фінансує Собянін, який хоче підряд на риття трьох ліній окопів навколо Москви з облицюванням їх плиткою і утеплювачем. У день польоту Путіна з іконою російські ЗМІ стали навіщось розганяти заяву Центробанку РФ, що з'явилася напередодні, що він працює не на світову фінансову закулісу, а на росіян. Невже очікуються банківські погроми.
Добрі американці теж підкинули їм інформацію для роздумів, повідомивши, що ЗСУ планували наступ 30 квітня, через дев'ять днів після наради в Рамштайні 21 квітня, але через витоки в США і велику кількість "кротів" перенесли на іншу дату.
У РФ зрозуміли, наступ ЗСУ змістився на дев'ять днів і випадає на 9 травня, про що вони інтуїтивно самі здогадувалися і без підказки американських ЗМІ. Тепер 9 травня в РФ стало неофіційно днем наступу і перемоги ЗСУ. У Білгородській, Брянській, Воронезькій та Курській областях починають згадувати українську мову. Паради стали скасовувати, щоб на них не кричали "Слава Україні!", подібно до того, як на травневих ходах в СРСР кричали "Слава радянському шампанському!" і "Слава радянській міліції!" під її косі погляди. У РФ скоро почнуть затримувати не тільки за чистий аркуш паперу в руках, але і за крики "ура путіну".
Кремль, запускаючи операцію "путін з іконою", хотів використовувати її як заспокійливе і вирішити інші завдання, але абсолютно не врахував, що цим обнулив мирні ініціативи Китаю і Бразилії. Розмови про переговори тепер стали просто недоречні. Які переговори, якщо грабіжник демонструє, що він не має наміру віддати частину віднятого, щоб спробувати домовитися залишити йому на час Крим, як запропонував лівенький президент Бразилії.