Ураження Су-57 на аеродромі, цієї ікони культу аналоговнєтного ідолопоклонства, є комунікаційною катастрофою для Кремля.
Просто тому, що завжди, коли справи у росармії чи росдипломатії йдуть не дуже, умовний Кісєльов увечері розповідає нації унітазозбирачів: ето ми єщьо не в полную сілу, пачіму до сіх пор на фронтє нє прімєняются «армати», Су-57 і т. п., вот єслі нас винудят, то тагда ми вазьмєм отету вундервафлю, і!..
А факт у тому, що в них не вистачає ПВО, навіть щоб захистити ту саму потенційну вундервафлю в глибокому тилу. І тактика превентивного переможного безʼядерного глобального удару по РФ, свого часу запропонована американськими генералами, яка колись здавалась нереалістичною, тепер виглядає абсолютно адекватним планом.
Суть цієї тактики: нанесення ударів по носіям і майданчикам розміщення/зберігання ядерної зброї РФ, аеродромам, флотам та сухопутним військовим базам без застосування зброї масового знищення військами США і Великобританії.
Коли я читав про цю операційну доктрину років 15 тому, мені вона видавалась не лише надто гуманістичною, а й злочинно самовпевненою з боку американських штабістів. Однак час доводить правоту і справедливість ощадливого ставлення до природи західних генералів.
Якщо російську ПВО долають невеликі групки українських дронів, вражаючи найсучасніші зразки російських озброєнь у тилу РФ (а ще згадайте про пошматований дронами Чорноморський флот, розгромлені радіолокаційні станції), уявіть, наскільки ефективно нищівним буде одночасний залп 3-4 тисяч «томагавків», «сторм шедоу», за підтримки десятків «ріпперів» із сотнями «хелфаєрів» на них плюс друга хвиля у вигляді б1 і б2.
У міф про спроможність Росії воювати хоча б проти США (навіть без участі решти НАТО) вже не вірять, думаю, навіть найзатятіші росіянські «воєнкори».
Михайло Ганницький - український журналіст, колумніст, шеф-редактор УНІАН. Закінчив Інститут журналістики КНУ імені Т.Г. Шевченка. Колишній головний редактор Сегодня.uа. Член Національної спілки журналістів України.