Спостерігаючи за візитом президента Зеленського до Польщі, я згадував, як кількома днями раніше один з дідів, які зараз очолюють московитів, на прізвище патрушев, розмірковував про бажання Польщі «захопити частину України».
Це не нова тема. З цією ідіотичною концепцією вони носяться від початку вторгнення власних військ на терени України. Дуже вони про таке мріяли, аби інші сусіди України разом з ними стали злочинцями, взявши участь у знищенні суверенної держави. Вони про це і досі мріють, намагаючись «матеріалізувати» думки у власних виступах.
Вони не спроможні зрозуміти, ці божевільні діди, що більше ніхто так у ХХІ ст. у Європі не мислить, і намагання щось завоювати - це індикатор дурості і слабкості, а не «величі».
За час після вторгнення Зеленський здійснив невелику кількість закордонних візитів, і всі вони були знакові. І у Вашингтон, і у Брюсель, і у Лондон. Тепер на черзі Варшава - стратегічний партнер України серед держав - членів НАТО. І цей візит знаменує кристалізацію, оформлення цього партнерства. Не випадково було підписано низку документів щодо партнерства в оборонній сфері.
Рік тому, у час найтяжчих випробувань для новітньої української державності, Польща надавала допомогу для України, яка була надважливою. Але треба розуміти, що це повністю відповідало інтересам самої Польщі.
Україна завдяки співпраці: 1) одержала захищений тил, місце ремонту техніки, логістичний центр, базу підготовки армії; 2) безпечне місце для біженців; 3) шлях для підтримання економічних відносин зі світом.
Але і Польща одержала чимало від співпраці з Україною. Частина відповідних результатів буде відчуватися згодом. Наприклад, у вигляді прямої військової присутності США у Польщі, або перезавантаження польської оборонної промисловості. Чималі репутаційні вигоди - це теж важливо.
Саме так стверджують своє значення у ХХІ сторіччі нормальні держави. У той час як архаїчні шизофреніки все руйнують, втрачають і намагаються вхопитися за минуле, якого вже немає і ніколи не буде.