Союзна держава Росії та Білорусі утворена в 1999 році. І з тих пір до минулого року дипломатія України намагалась ігнорувати цей факт життя. І Ющенко, і Порошенко, і, що тут гріха таїти - Зеленський в перший рік президентського терміну вдавали, що їх контактів з Лукашенком достатньо, щоб нівелювати будь-які потенційні і реальні загрози для України з боку Союзної держави та залежної від РФ Білорусі.
Часами це мало цілком збочену форму як то спроби Турчинова через контакти з Лукашенком легітимізувати пост-майданну владу в Україні.
Меншовартісність, короткозорість, меркантильність (щоб не писати - продажність) української політики і до сьогодні виразно звучить в медіа тезами про поставки білоруського бітуму чи електричної енергії як безальтернативний для України шлях.
Реальність завжди боляче б'є по носі за спроби її ігнорувати або не розуміти. Якби з моменту утворення Союзної держави Україна у відносинах з Білоруссю поводилась принципово, то питання про "неприкритий північний кордон" досі не існувало б. А зараз це ще й перетворюється на предмет істерії. Вже почали рахувати кількість прикордонників на заставах.
Читайте також"Гнівне бурмотіння з Кремля": Польща попередила про небезпеку Білорусі та суперечку через кордони
Натомість особисто я переконаний, що реальної загрози широкого війського вторгнення з боку Білорусі немає. Хоча в перспективі такий сценарій потрібно обов"язково враховувати, але сьогодні у Білорусі немає ресурсів для воєнної кампанії проти України. Скажений диктатор є. Залежність від Росії є. А ось чи є чим воювати проти України - це питання? Звичайно, моя логіка повністю виключає як неймовірний сценарій, що саме Україна стане ініціатором військового інциденту з Білоруссю. У нас немає для цього ні причин, ні ресурсів.
Так, білоруська влада становить загрозу безпеці і стабільності України. Я би тут відзначив можливість подальшої дестабілізаціх в Білорусі, і можливість здійснення провокацій на кордоні чи вздовж кордону. До цього варто готуватися і серйозно. Але ми маємо і ресурси, і час на підготовку та цілком спроможні розібратися з такими чи подібними ворожими проявами.
Читайте такожРосія поглинає Білорусь: Лукашенко заявив про "прорив" щодо Союзної держави з Москвою
Інша загроза може стати серйозною в найближчій перспективі - це розміщення в Білорусі новіших і потужніших російських комплексів ППО та ПРО. Дальність виявлення цілей російського С-400 - до 600 км, а враження - до 400 км. Ці та інші тактико-технічні характеристики омріяних Лукашенком комплексів дозволяють легко спрогнозувати, що в разі ескалації конфлікту з РФ російські С-400 з території Білорусі будуть використані для придушення української авіації чи встановлення певної no-fly зони.
Відповідь на це питання треба шукати не лише у військовому, але і в дипломатичному чи військово-дипломатичному вимірах. Принаймні ми не самотні в тому розумінні, що відповідь на ті самі питання шукатимуть і поляки, і литовці.
Але немає підстав для паніки "білоруси йдуть!" як і підстав думати, що цю чи інші загрози з боку Лукашенка можна просто ігнорувати, "бо бітум". Не варто давати реальності ще один привід дати нам по носі.