Російська влада врахувала уроки Першої чеченської війни, коли були комітети солдатських матерів, коли матері ще бігали і забирали своїх синів із частин, коли ще існувало незалежне телебачення, яке все це висвітлювало. А Друга чеченська війна пройшла вже за іншим сценарієм: влада притиснула всіх цих солдатських матерів, і зараз вони взагалі мовчать, у РФ зробили все, щоб усе це не існувало.
Другий момент. Кремль придумав хитрість, про яку ми часто забуваємо. Наприклад, на Першу чеченську війну гнали строковиків, і мобілізація 18-річних пацанів була слизькою темою. У цю війну Росія використовує так званих контрактників. "Так званих" - тому що це можуть бути ті самі строковики, які підписали контракт. А в Росії зовсім інше ставлення до людей, яким платять за те, щоб вони воювали: ти - найманець, і, якщо тебе вб'ють або відірвуть ноги - це частина твоєї роботи.
Деякі російські жінки організували цілий бізнес, побувавши за час війни чотири рази одруженими і відправляючи чоловіків воювати. Вони міркують так: "А чого він сидить удома, все одно ж або зіп'ється, або сяде у в'язницю. Нехай краще піде воювати: здохне, але хоч якісь гроші будуть". І, як не дивно, це стало способом розвитку багатьох депресивних російських регіонів, де навіть стали відкриватися нові магазини. Усе впирається в гроші.
А ось питання строковиків - болюче для росіян. Були скандали в Росії, на протести виходили матері, і це так чи інакше впливало. Але - вони не були проти війни з Україною, а були проти того, щоб воювати відправляли непідготовлених. Потрібно розуміти подвійну мораль росіян.
Коли Україна наступала в Курській області, наші війська взяли в полон кілька строковиків, але їх обміняли. Це свідчить про те, що больовий поріг у російського суспільства є: це строковики, тому що відразу виникає алюзія до Афганістану, коли насильно "женять". Якщо ж підписано контракт, нехай навіть при цьому російська держава "нагнула" того ж строковика, це сприймається інакше, це інше.
Тож усе впирається в економіку. Поки у Росії є гроші, Кремль діятиме через контрактників і хитрувато обходитиме складні питання моралі російського суспільства.
Але - болі у росіян є. Інакше російська влада вже давно оголосила б мобілізацію, погнала на війну мільйон людей і наступала б більш значними силами. І вже точно в цьому випадку Росія не вела б переговори з північними корейцями, щоб ті надали своїх солдатів. Очевидно, що у Росії з людським ресурсом не так все красиво, як на папері, і як вона намагається показати.
Тарас Загородній, спеціально для Главреда
Тарас Загородній - політтехнолог і експерт. Понад двадцять років займається політичним консалтингом, брав участь у виборчих кампаніях як політтехнолог, веде блоги в українських ЗМІ. Також його запрошують на політичні ток-шоу як експерта.