У нас дуже багато останнім часом бачать мало не в кожній новині з-за кордону якийсь натяк на переговори про мир. У когось ці очікування обумовлені надією на швидкий мир (ну якщо вже не сталося швидкої перемоги). А хтось, навпаки, боїться цих можливих переговорів, побоюючись, що нам нав'яжуть мир на невигідних умовах. Мені здається, що навіть з'явилася якась зацикленість на темі переговорів.
То чи будуть переговори про мир?
Розчарую і тих, хто сподівається на швидкий мир, і тих, хто побоюється нав'язування нам невигідного світу. Не буде швидкого миру, але і переговори про мир (точніше їх спроби) неминучі, проте не зараз, а пізніше (приблизно через півроку, але не раніше, ніж через 3-4 місяці; а можливо і не раніше кінця 2024 р.). При цьому якісь домовленості, навіть тільки про припинення вогню, будуть досягнуті далеко не відразу. Можливо, майбутній переговорний процес затягнеться на багато місяців, і навіть не на один рік.
Що стосується заяв про мир, то увагу треба звертати не на слова чиновника НАТО, що не приймає рішення, погано розбирається в ситуації, і вимушеного виправдовуватися і вибачатися, а на більш серйозних людей, що володіють реальною владою і прямим впливом і на нас, і на міжнародну ситуацію.
Наприклад, президент США заявив: "Росія вже програла. Вона не може досягти своєї первісної мети, про яку заявляла". І це вже не перша подібна заява від Байдена. За такою логікою, раз Росія вже програла, то пора припиняти війну і домовлятися. Але навряд чи в Росії згодні з тим, що вони програли. І навряд чи вони будуть домовлятися на умовах США і України.
Лукашенко, здавалося б, також натякає на необхідність миру, але скоріше в контексті перемоги Росії, яка нібито «досягла цілей СВО». Серйозних аргументів на користь цієї тези білоруський диктатор не наводить, але він явно прихильник закінчення війни і свої натяки посилає швидше в бік Кремля.
А в Кремлі говорять не стільки про мир, скільки про можливість нової хвилі мобілізації (нормативно-правова база якої вже готова) і підготовці великого наступу навесні майбутнього року. Нагадаю, що навесні 2024 р.в Росії будуть президентські вибори, і сценарій спроби наступу російських військ в Україні під вибори Путіна (як військово-політична піар-акція) виглядає досить правдоподібно. Також дуже помітно, що в Росії мають намір затягувати війну проти України як мінімум до президентських виборів в США, а надії на перемогу Трампа, і на виснаження військового потенціалу України.
Для України неприйнятно домовлятися на російських умовах, для Заходу, до речі, це також неприйнятно, так як буде виглядати політичною поразкою. І такий сценарій тільки підштовхне Росію до подальшої військової експансії і посилення тиску на захід.
Тому в політичному сенсі потенційна переговорна ситуація залишається тупиковою.
Розмови про мирні переговори щодо завершення війни в Україні на Заході ведуться постійно. При цьому на Заході як і раніше говорять, що рішення про те, коли і на яких умовах треба починати переговори з Росією, буде приймати Україна. Тут немає нічого нового. І зволікання з поставками зброї - далеко не нова тенденція. Швидше, це регулярна практика. Просто зараз вже проявляється дефіцит деяких видів зброї і боєприпасів, які раніше були в західних арсеналах, але вже використані у війні проти Росії. При цьому зверну увагу на рішення про постачання Україні F-16 після завершення навчання наших пілотів, і на переговори про постачання Україні далекобійних ракет. Це превентивні сигнали заходу на адресу Росії, що в разі ескалації війни військово-технічна підтримка України не тільки продовжиться, але може бути посилена.
Тому, що стосується тенденцій, то я б звертав увагу в першу чергу на тенденції у військовій ситуації. А ці тенденції дуже суперечливі. З одного боку, спостерігається ескалація військових дій з обох сторін. При цьому військова ситуація виглядає як приблизна рівновага («Еквілібріум») у військовому потенціалі обох сторін.
І ми бачимо на Заході дві прямо протилежні реакції на цей «військовий Еквілібріум» в Україні. Частина державних діячів, політиків та експертів виступають за якісне посилення військово-технічної підтримки України, щоб ми змогли переламати військову ситуацію на свою користь. З іншого боку, активізувалася умовна «партія миру», прихильники якої переконані, що військова ситуація в Україні суттєво не зміниться, військовим шляхом перемогти Росію не вдасться, тому треба поступово починати переговори з Росією. Дискусія між двома цими таборами активізувалася, але кардинальної зміни стратегії Заходу по відношенню до війни між Росією і Україною поки не відбулося.
У Росії поки що роблять ставку на затягування війни з елементами її ескалації. Хоча і там є своя прихована «партія миру». Дуже великий ризик того, що в найближчі місяці, або в майбутньому році ми побачимо якісно новий виток війни – війну дронів (масове використання дронів в повітряних і морських атаках, в набагато більших масштабах, ніж зараз).
Критерієм реальної готовності Росії до мирних переговорів буде ситуація з можливістю відновлення зернової угоди. Якщо Росія піде на взаємоприйнятний компроміс щодо відновлення зернової угоди, то це стане прелюдією до майбутніх мирних переговорів. Якщо ні, тоді це означатиме, що Путін взяв курс на затягування війни і ніяких реальних мирних переговорів до кінця 2024 р. не буде.
Тільки після завершення нинішнього етапу ескалації війни, і, можливо, майбутньої «війни дронів», почнуться реальні мирні переговори. І це будуть скоріше переговори не про мир, а про завершення військових дій на певній лінії фронту. На готовність до цих переговорів впливатиме внутрішньополітична ситуація в Росії, в США (президентські вибори та їх результати), в Україні та ЄС. І це не про сьогодні, це про «завтра» - майбутній рік, можливо навіть 2025 р., Якщо тільки різко не зміниться ситуація всередині Росії.
Фесенко Володимир (8 листопада 1958, Лозова, Харківська область) - український політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента". Лауреат премії "Celebrity Awards 2020" в номінації "Політолог року", пише Вікіпедія.