"Мета великої стратегії полягає в тому, щоб розкрити і використовувати слабкі місця в здатності противника організувати збройний опір.
Тому більш розсудливо і вигідно обеззброїти противника, ніж намагатися знищити його у важкій боротьбі. Метод вимотування противника не тільки загрожує небезпекою надмірної розтрати власних сил, але і може привести до зворотних результатів.
Читати такожЗагроза вторгнення військ Путіна в Україну: в НАТО заявили про проведення термінових переговорів з РосієюСтратег повинен домагатися того, щоб паралізувати противника, а не прагнути знищити його фізично. Вбити людину в бою - значить всього-на-всього зменшити армію тільки на одного солдата, в той час як живий, але позбавлений духу солдат є носієм страху, здатним викликати епідемію паніки. Вплив на психологію командира може звести нанівець боєздатність його військ. Психологічний же вплив на уряд країни може виявитися достатнім, щоб позбавити цей уряд всіх наявних в його розпорядженні ресурсів, і тоді меч випаде з його паралізованої руки.
...У той час як номінальна сила країни характеризується чисельністю населення і кількістю ресурсів, її реальна величина визначається станом внутрішніх органів і нервової системи стабільністю управління, моральним духом і постачанням. Прямий тиск завжди веде до посилення опору противника, так відбувається зі снігом: чим сильніше стискається сніг, тим він стає щільніший і тим повільніше тане.
Справжня мета стратегії - зменшити можливості опору. Звідси випливає інша аксіома: щоб забезпечити досягнення тієї чи іншої мети, необхідно мати кілька цілей. Наступом, що ведеться проти одного пункту, повинна створюватися загроза іншому пункту, на який в разі необхідності повинен бути перенесений удар. Тільки при наявності такої гнучкості вибору об'єкта стратегія може бути пристосована до несподіваних змін в обстановці".
Безіл Ліддел-Гарт, з книги" Стратегія непрямих дій", 1954 рік. У цьому розділі Ліддел-Гарт аналізував успіх стратегії Гітлера щодо захоплення східноєвропейських країн - Чехословаччини та Польщі.
Читати такожПутін сказав, що зробить, якщо США і НАТО не виконають вимоги РосіїДана цитата точно показує ситуацію в Україні, і повний збіг зі стратегією Гітлера мети військово-політичної демонстрації Путіна біля кордонів з Україною:
1. Росія намагається підірвати нашу здатність до опору за рахунок тиску на наше політичне керівництво зсередини нашої країни.
2. Військово-політична демонстрація біля кордонів з Україною - це "створення загрози іншому пункту", розширення фронту агресії, щоб розпорошити нашу увагу, сили, і полегшити тиск на головних ділянках фронту - на Донбасі і в Криму. До слова, втягування РФ у війни в Сирії та Африці - це також розширення загроз у глобальному протистоянні імперії Путіна із Заходом.
3. Путін чинить тиск на Зеленського і його оточення, тому що прагне "обеззброїти" Україну, тому що Росія втягнулася у війну на виснаження на різних фронтах, обкладена санкціями. І Путін хоче своїми демонстраціями і тиском на оточення Зеленського домогтися припинення вогню на Донбасі. Це дозволить Росії скоротити непомірні витрати у війні на виснаження і при цьому зберегти прямий тиск на Україну.
4. Путін не проводитиме широкомасштабний наступ саме зараз, оскільки такий напад призведе до посилення опору України. Путін проводить демонстрацію, щоб вибити з уряду України поступки, і атакувати в інший, більш зручний час, можливо, і через кілька місяців. При цьому війна на Донбасі триває, і там може спалахнути ескалація в будь-який момент.
5. "Психологічний же вплив на уряд країни може виявитися достатнім, щоб позбавити цей уряд всіх наявних в його розпорядженні ресурсів, і тоді меч випаде з його паралізованої руки". Ось що робить Путін, щоб змусити Зеленського припинити опір на Донбасі, припинити спецоперації української військової розвідки і СБУ на окупованих територіях. Російська агентура в українському керівництві, військовий, політичний, інформаційний та економічний тиск проти України - все це в комплексі має змусити Зеленського припинити війну. У такому випадку Росія зможе посилити свій вплив всередині України, і почати поступове зняття санкцій і зниження рівня протистояння із Заходом. Для України реалізація такої стратегії матиме важкі наслідки. Приклад перед нами - Молдова і Грузія, які погодилися припинити вогонь, і в результаті стали жертвами російського тиску, і втратили шанси на відновлення повного суверенітету і незалежності на довгий час.