Візит Шольца до Центральної Азії.
Хороший приклад правильного порядку денного економічного співробітництва.
Адже як до війни вели переговори із західними партнерами в Україні?
Наша позиція: дайте нам грошей у борг, ми купимо у вас локомотиви, вагони, вертольоти в кредит.
Що в підсумку?
У нас вертольоти, які виявилися ще й б/в.
У нас локомотиви, які не цілком підходять до наших т/у і дуже дорогі в обслуговуванні. Сервіс, запчастини - все імпортне. І на нас висять ще й кредити.
Тобто, спочатку негативне торговельне сальдо за рахунок імпорту.
Потім негативне фінансове сальдо за рахунок погашення кредиту і відтоку валюти.
Зате у західних партнерів виробництво, робочі місця, податки, зростання ВВП.
А наші компанії, такі як Мотор-Січ або Крюківський вагонобудівний - на межі банкрутства.
По-іншому вітають гостей у Середній Азії.
Позиція Казахстану та Узбекистану: нам не потрібні кредити. У кредит, кожен дурень купить.
Нам потрібні інвестиції та локалізація виробництва.
Хочете продавати на нашому ринку свою продукцію - вносьте інвестиції і локалізуйте у нас своє виробництво.
Мій улюблений кластерний принцип.
Кілька прикладів.
Siemens локалізує в Казахстані виробництво електротехніки та електрообладнання.
Плюс відкриття технічних центрів для навчання персоналу.
Скільки я говорив про те, що в Україні потрібно за підтримки провідних світових техногігантів відкривати мережу технічних навчальних центрів для отримання українцями сучасних технічних робочих навичок і компетенцій.
А віз і нині там, тобто ніде.
Президент Казахстану Токаєв говорить Шольцу про локалізацію і створення нафто-промислового кластера.
Тобто, для нафтової галузі - німецьке обладнання, але вироблене на казахських заводах.
В Україні таким кластером може стати аграрно-промисловий: виробництво с/г техніки.
Або комунально-промисловий - виробництво комунальної техніки і транспорту для наших мегаполісів.
Транспортний та енергетичний кластери.
Токаєв гарно сказав:
"Локалізація німецького виробництва нафтогазового обладнання та комплектуючих у нашій країні є ключовим пріоритетом.
У двох словах, ми вітали б присутність німецького виробництва в Казахстані, щоб привнести додаткові передові технології в наш промисловий ландшафт".
Німецька компанія Svevind group заявила про масштабний проєкт у Казахстані з інвестиціями в 50 млрд млрд з виробництва "зеленого" водню.
Важко сказати, наскільки така сума інвестицій реальна, але тут важливий сам інвестиційний акцент.
HMS Bergbau заявила про початок геологорозвідувальних робіт і, в разі їхнього успіху, - про будівництво заводу з переробки літію в Східному Казахстані. Інвестиції - 500 млн дол.
Майже весь пострадянський простір поступово переходить до створення своїх індустріальних платформ і промислових зон розвитку.
Чого чекає Україна?
Так, зараз війна, але й до війни ми робили ставку на пов'язані кредити, які нам давали під купівлю імпорту.
Я тоді втомлювався бити на сполох, а наші чиновники як божевільні ліпили пресрелізи про черговий такий пов'язаний кредит на купівлю ще однієї партії імпортного товару.
Те, від чого всі давно відмовилися, у нас йшло на ура.
Що це, сліпота чи обмеженість кругозору. Або міжнародна корупція. Або все, разом узяте.
А може вся справа в тому, що казахські політичні еліти, хоч теж просякнуті корупцією, клановістю, бажанням навчати дітей за кордоном і тримати там свої капітали, усе-таки своє майбутнє пов'язують із Батьківщиною, а не з пенсією у Флориді.
І тому їх на м'якині вже не проведеш.
Як кажуть узбецькі торговці на ринку в Києві: 21 століття - дурень немає.
Олексій Кущ - фінансовий аналітик, економічний експерт. Живе у Києві, працює в Аналітичному центрі "Об'єднана Україна". Автор аналітичних публікацій, активно веде блог на своїй сторінці у Facebook. Колишній радник президента Асоціації українських банків.