На тлі повідомлень про можливу деескалацію на Близькому Сході світові ринки та геополітичні гравці намагаються оцінити життєздатність нових домовленостей. Незважаючи на формальне зниження напруженості, ситуація залишається нестабільною через фундаментальні розбіжності в цілях ключових сторін. Експерт Центру оборонних стратегій і дипломат Олександр Хара аналізує, чому нинішнє затишшя може бути лише тактичною паузою і які приховані загрози несе в собі ірано-американський компроміс. Автор детально розглядає інтереси Ізраїлю та стійкість Тегерана, прогнозуючи вплив цих процесів на глобальну безпеку.
Перемир'я — це загалом позитив, адже це означає зменшення тиску на ринок нафти. Для України це теж добре, оскільки, незважаючи на удари по НПЗ і російській інфраструктурі, загальний фон стає менш напруженим. Крім того, це знижує тиск на західне суспільство, яке нас підтримує. Тобто загалом це позитив.
Але я не вірю в стійкість такого перемир'я. Достатньо подивитися на кампанію Ізраїлю проти ХАМАСу та «Хезболли», а також на гучні заяви Дональда Трампа про нібито досягнутий мир і плани відновлення. Фактично цього не сталося: Ізраїль періодично завдає ударів по бойовиках, а ті відповідають обстрілами.
З Іраном ситуація складніша, оскільки тут діють два ключові гравці — Сполучені Штати та Ізраїль, і їхні стратегічні цілі не збігаються. Для Ізраїлю продовження конфлікту виглядає вигіднішим, ніж повернення до того стану, який був місяць-півтора тому. Очевидно, що Ізраїль зацікавлений у максимальному ослабленні ракетної, дронної і, тим більше, потенційно ядерної програми Ірану.
Водночас це перемир’я — фактично домовленість між США та Іраном. Його головна ідея — розблокування Ормузької протоки, що зараз і відбувається. Раніше озвучувалася цифра близько 11 тисяч моряків, які перебували на танкерах, що не могли пройти цим маршрутом. Американці прагнуть істотно змінити підхід — йдеться про обмеження або знищення ракетної та ядерної програм Ірану, а також про припинення підтримки терористичних угруповань. Іран, у свою чергу, хоче зберегти ці можливості, включаючи ядерну опцію, і не готовий відмовлятися від своєї регіональної політики.
Ізраїль нещодавно вже завдавав ударів по об'єктах, пов'язаних з «Хезболлою», і навряд чи буде обмежувати себе умовами цього перемир'я, якщо йдеться про власну безпеку. Водночас Іран може розцінювати такі дії як порушення домовленостей.
Найважливіше — Іран зберігає сильні позиції. Хоча американська військова кампанія була ефективною і знищила значну частину інфраструктури, режим вистояв і зберіг здатність завдавати ударів як по арабських країнах, так і по танкерам в Ормузькій протоці. Навіть у разі більш активних дій США, наприклад, спроб контролю стратегічних точок на кшталт острова Харк, це лише частково вирішує проблему безпеки морських комунікацій.
Олександр Хара, спеціально для Главреда
Олександр Хара – експерт з питань зовнішньої політики та політики безпеки, заступник голови правління БО «Інститут стратегічних чорноморських досліджень».
Закінчив Донецьку державну академію (університет) управління (1998 р.), Дипломатичну академію при Міністерстві закордонних справ України (2000 р.), Королівський коледж оборонних досліджень, м. Лондон (2010 р.).
Магістр зовнішньої політики.
Обіймав низку посад у центральному апараті Міністерства закордонних справ України, зокрема у IV територіальному та II територіальному департаментах (2000–2002, 2005–2006 рр.), а також у посольстві України в Канаді (2002–2005 рр.).