Чи буде зустріч Зеленського і Путіна та чого добиваються в Кремлі

На нас чекає фарс з боку росіян, буде цікава ситуація, якщо Трамп і Зеленський прибудуть до Туреччини, а Путін – ні.

Спецпредставник президента США Стів Віткофф у інтерв'ю Breitbart News заявив, що він сподівається на зустріч президента України Володимира Зеленського та глави Кремля Володимира Путіна вже найближчим часом. За його словами, Трамп висунув Києву і Москві "ультиматум": якщо сторони не проведуть прямі та швидкі перемовини, Штати залишать мирний процес. Але варто зазначити, що на даному етапі перемовини Зеленського та Путіна через низку обставин є малоймовірними. Зеленський підтвердив, що днями планує візит до Стамбулу, але готовий до перемовин лише на найвищому політичному рівні, тобто з Путіним. Проте наразі немає жодної інформації щодо можливості участі Путіна у такій зустрічі.

У російських ЗМІ з'являється інформація лише про те, що глава Кремля начебто планує відправити на перемовини делегацію у складі Сергія Лаврова та Кирила Дмитрієва. І очевидно, що Зеленський запропонував перемовини саме з Путіним для того, щоб продемонструвати Трампу неготовність глави Кремля до реальних перемовин і його бажання грати в переговорний процес.

Загалом заяви Віткоффа демонструють, що його місія особливих результатів не принесла. Путін лише використав місію Віткоффа, щоб реалізувати власні цілі. Росіяни маніпулюють темою перемовин, завдяки чому намагаються добитися трьох цілей: повернути риторику щодо зняття санкцій, прорвати дипломатичну ізоляцію (щоб показати, що якщо з ними спілкуються представники Сполучених Штатів – це сигнал для всіх у світі, що справи з Росією – нормальне явище), і затягнути перемовини. Чим довше росіяни ведуть перемовини з американцями, тим довше вони зможуть відтерміновувати активну підтримку України і впровадження нових санкцій з боку США.

Що стосується переговорного процесу, я не думаю, що саме зараз американці його залишать. Буде дивно виглядати, якщо Штати підуть з перемовин, які вони і запустили. Це стало б сигналом, що Вашингтон нічого не добився. Тому розглядаю таку заяву виключно як політичний тиск на сторони перемовин. Це тиск і на Україну, але питання полягає у тому, що в умовах, коли немає хоча б якоїсь реальної згоди з боку Росії, якої очевидно немає, нескінченно тиснути на Київ стає неможливо.

Тому найближчим часом на нас чекатиме фарс з боку росіян. Вони казатимуть, що не проти перемовин, але Путін не приїде, тому що, мовляв, спочатку треба розв'язати фундаментальні причини.

До речі, дуже цікаво, як відреагує Трамп, якщо він та Зеленський прибудуть до Туреччини, а Путін не приїде. Як це сприйме Трамп? Фундаментально змінить свою позицію щодо Росії? Чи навпаки скаже: мовляв, Путін зайнятий – давайте говорити з Лавровим?

Очевидно, що зараз Путін випробує межі так званої трампівської доброї волі. Намагається зрозуміти, на які кроки може або не може піти Трамп, і в якій ситуації можна спробувати його протиснути. Трамп любить використовувати аналогії і метафори з картами, так от саме зараз ми спостерігаємо за складною партією, під час якої сторони блефують і приховують свої карти на руках. Але зрештою ці карти доведеться викласти і ухвалювати певні рішення.

Які рішення ухвалить Трамп – ми не знаємо, проте нам не варто забувати про один важливий нюанс.

Ресурсна угода України і США, яку вже ратифікувала Верховна Рада і підписав Зеленський, оголошена Трампом як особиста перемога. У такій ситуації взяти і відмовитися від України, коли ті здобув велику перемогу, було б трохи дивно навіть для Трампа.

Тому я вважаю, що вихід США з перемовин – блеф, і не виключено, що це блеф особисто Віткоффа. За результатами перемовин із росіянами він показав свою професійну нездатність. Віткофф залишається другом Трампа, який йому, мабуть, особисто довіряє. Але є питання щодо його компетентності. Можливо, ці заяви – особиста позиція Віткофа, який намагається "продати" ситуацію як перспективну. Хоча реальних перспектив тут, мабуть, не має.

Сполучені Штати могли б впровадити проти Росії санкції, але цьому заважає особиста позиція Трампа. Була напрацьована разом з європейськими партнерами позиція, яка передбачала нові санкції проти Москви у разі відмови від припинення вогню. Начебто все узгодили. Але після того, як Путін запропонував перемовини, Трамп сказав: о, чудово, давайте проводити перемовини. Трамп попри все хапається за ілюзію можливості домовитися з Путіним.

Чому він це робить? Можемо лише гадати. Можливо, Трампу з точки зору психології важко визнати, що розмови з росіянами не мають перспективи, і треба діяти лише за допомогою санкцій. Він же критикував Байдена за санкції щодо Росії та закликав домовлятися з Москвою. І якщо Трамп поверне санкції до порядку денного, то фактично визнає, що Байден принаймні в чомусь таки мав рацію. Не виключаю, що питання конкуренції з підходом Байдена є найскладнішим для Трампа.

Що ми побачимо 15 травня? Росіяни спробують щось продемонструвати. Очевидно, що вони зараз активно розмірковують над тим, як організувати класичну ФСБшну провокацію або розводку. Для Росії головне, щоб Трамп думав, що вікно можливостей для домовленостей з Путіним залишається відкритим. Але при цьому, щоб Путін не показував реальних кроків на шляху до виконання ультиматумів. Росіяни вважають, що якщо Путін не виконує ультиматумів, він залишає хвіртку, яку Трамп повинен сприймати як можливість для подальших домовленостей.

Петро Олещук, політолог, викладач КНУ ім. Т. Шевченка, спеціально для Главреда