На цьому тижні, на сторінках видання The Economist вийшла резонансна стаття з оглядом і баченням подальших бойових дій в Україні від головнокомандувача збройними силами України Валерія Залужного. І в цій статті, досить лаконічно і чітко розставляються акценти щодо того, як слід надалі діяти силам оборони України (СОУ) і, що послужило причиною гальмування наступу, розпочатого в червні цього року.
Дивним чином, стаття, яка повною мірою розставляє всі крапки над "ї", стала приводом для різного роду маніпуляцій і вихоплення слів з контексту, без додання уваги важливим тактичним моментам, які можуть сформувати враження про те, що буде відбуватися на арені протистояння в Україні в 2024 році.
Головним же приводом для якогось песимізму стала згадка такого терміна як"позиційна війна". Російські ЗМІ тут же підхопили цей термін і стали розвивати його до рівня глухого глухого кута СОУ у війні, хоча, сенс був зовсім в іншому.
Валерій Залужний зазначає в статті The Economist, що розрахунок командування СОУ був на нанесення російським окупаційним військам (РОВ) таких втрат, які б змусили б їх відступати на більш вигідні рубежі. Але, командування РОВ надійшло інакше. Воно стало наповнювати лінії оборони і рубежі особовим складом, який служив, скажімо, так, амортизацією і гальмуючим елементом.
З цим складно не погодитися, адже в червні у РОВ були втрати в особовому складі понад 20 тисяч осіб. Це більше ніж в ході 44-х денної війни в Карабасі у вірменської та азербайджанської сторони разом узятих! За місяць! Колосальні втрати, які повинні були б протистоїть сторону і справді, змусити відступити. Але замість цього Росія в червні почала перекидання своїх підрозділів зі складу групи військ "Дніпро" (Лівобережна Херсонська область) в Запорізьку область, для посилення ГВ "Схід".
Так само, Валерій Залужний звертає увагу на те, що була недооцінена перша лінія оборони росіян – смуга забезпечення. Вона формувалася згідно з класичною радянською методикою, але російське командування гіпертрофувало мінування полів до небувалого в історії рівня.
На один квадратний метр розміщувалося від 5 хв, протитанкового та протипіхотного типу. Жодна армія в світі не стикалася з таким щільним мінуванням і, навіть під час Другої світової війни, не було настільки масштабного мінування смуг забезпечення.
У свою чергу у СОУ на момент початку наступу в значній мірі не вистачало засобів розмінування, як радянського, так і західного зразка. Це вплинуло на темпи просування українських військ у перші тижні наступу і призвело до гальмування процесів на початковому етапі.
Так само, Валерій Залужний згадує і фактор домінування в повітряному просторі. Російська авіація кількісно і якісно завжди мала перевагу над СОУ, але втрати в техніці та особовому складі ще в 2022 році змусили оперувати ВКС РФ виключно в повітряному просторі тимчасово окупованих територій. За їх межами, в тиловій Україні і навіть в ближній зоні ЛБС, ППО СОУ представляло для росіян серйозну загрозу.
Але після того як Росія стала застосовувати коректовані планують бомби, на базі ФАБ-500м62, ситуація кардинально змінилася. Вперше бомби з модулями управління і корекцією польоту стали застосовуватися восени 2022 року. Тоді це були поодинокі застосування, але в міру нарощування виробництва самих модулів це стало головною проблемою СОУ, адже в бомбах, що дісталися Росії у спадок від СРСР в тисячах, проблем не було.
Наприклад, у жовтні 2023 року було встановлено абсолютний рекорд застосування плануючих бомб - понад 1 тисячу за місяць! А 23 жовтня протягом доби було застосовано по позиціях СОУ понад 100 КАБ!
Наступ і будь-яка активна діяльність в таких умовах просто неможливі. І саме через такі складнощі Валерій Залужний акцентує увагу на проблематики панування в повітрі російської авіації, до початку поставок Україні винищувачів F-16.
Саме тому і виникла думка про неминучий період позиційної війни. Поки СОУ не отримають в своє розпорядження тієї номенклатури засобів протидії, які зможуть повністю нейтралізувати створені з боку РОВ перешкоди.
Тобто, мова не про якусь замороження війни, а про необхідність перегляду загальної стратегії і підготовки наступу на зовсім іншому рівні.
Зокрема, Валерій Залужний у статті The Economist, звертає увагу на необхідність виходу на новий рівень боротьби з російськими БПЛА, що за собою піднімає питання комплексів РЕБ. Генерал називає РЕБ ключем до боротьби з БПЛА, в той час як Україна має обмежену номенклатуру і кількість застосовуваних комплексів. Російські ж війська, не маючи домінування по застосуванню дронів, набагато ефективніше застосовують свої РЕБ, які так само знайшли ключ для зниження ефективності 155-мм артилерійських снарядів Exclibur з GPS-наведенням.
Все це призводить до того, що війна в Україні і справді все більше схожа з позиційною.
Позиційна війна - це війна, в ході якої протистояння сторін проходить на суцільних, відносно стабільних фронтах (позиціях) з глибокоешелонованою обороною, з просуванням не на кілометри і десятки кілометрів, а десятки і сотні метрів.
Але, позиційна війна може, як сприяти противнику, накопичувати резерви, так і виснажувати їх. І це головний посил Валерія Залужного в статті. Зараз для СОУ важливо не стільки звільнення територій, скільки виснаження противника, поки приймаються рішення про якісне поліпшення можливостей армії в наступі. Ці якісні зміни можливі вже в 2024 році, а до того, основним завданням української армії має бути Утримання лінії фронту і створення умов, які б не дозволили росіянам нарощувати свій потенціал.
Коваленко Олександр народився 15 грудня 1981 року в Одесі. Закінчив Одеську Академію зв'язку ім. Попова. З 2014 року бере активну участь у протидії агресії Росії проти України. Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний опір". Провідний експерт Українського Центру дослідження проблем безпеки. Український політичний і економічний блогер під ніком "Злий одесит".