Для того щоб вистояти у цій війні, країні конче необхідні антикризовий план та антикризова політика.
І ці заходи мають базуватись на трьох китах: швидкість прийняття рішень, концентрація зусиль на пріоритетних напрямках, ефективність використання ресурсів (людських, матеріальних та фінансових).
Якщо говорити більш конкретно:
1. Має бути створений Економічний генштаб (ЕГ)
2. Секвестр бюджетів усіх рівнів
3. Прийнятий закон про Особливості функціонування економіки у воєнний час, який має наділити надзвичайними повноваженнями (ЕГ).
4. В рамках цього закону повинні встановлюватись чітка відповідальність та зобов’язання для інших органів виконавчої влади в рамках економічної мобілізації.
5. В рамках закону має бути встановлені чіткі строки для прийняти Плану економічної мобізлізаціі.
6. В самому Плані мають бути прописані чіткі виробничі показники та випуск продукції, узгоджені з Генштабом.
7. Також в законі мають бути прописана пріоритизація зусиль щодо напрямку економічної мобілізації
8. В законі мають бути прописані обмеження по строкам щодо обміну інформацією між незалежними інституціями. Якщо одна інституція отримала запит від іншої, то вона зобов’язана надати висновок, рішення чи погодження в найкоротший термін. Будь-які непорозуміння повинні виноситись на розгляд ЕГ і розглядатись негайно.
9. В рамках економічного генштабу, необхідно створити структурні підрозділи, які б займались наступними питаннями: аналітика, планування, організація виробництва, наука та R&D, підготовка трудових ресурсів, безпосереднім виробництвом та масштабуванням, постачанням та логістикою, фінансовими питаннями. Кожен з цих структурних підрозділів займається безпосередньою координацію зусиль з державними інституціями, організаціями та приватними компаніям.
І всі ці заходи це лише початок для подальших кроків.
Павло Вернівський - економіст, аналітик. Експерт Інституту ім. Олександра Поля. Спеціалізується на макроекономіці, історії економіки.