Останні оперативні звіти СММ ОБСЄ свідчать, що російські військові формування в ОРДЛО хоч і звільнили заручників з числа членів місії ОБСЄ, тим не менше системно чинять перешкоди для здійснення місією своєї роботи.
Повірити в те, що таким чином РФ та підконтрольні їй окупаційні адміністрації намагаються звільнити з-під арешту підозрюваного у вбивстві громадянина Косяка, можуть лише дуже наївні люди. Затриманий і заарештований Косяк не міг мати ніякого статусу в рамках діяльності СЦКК, оскільки в 2017 році РФ в односторонньому порядку вийшла з нього, і жоден представник РФ такий статус від України не отримував. І природно, що те, як самопроголошуються і самоназиваються різні представники військових формувань РФ чи окупаційної адміністрації ОРДЛО не накладає жодних правових зобов‘язань на Україну, і тим більше не може бути підставою для звільнення від відповідальності за вчинені тяжкі злочини.
Схоже, Росія намагається позбутися СММ ОБСЄ. Цього року при перезатвердженні мандату місії перешкоди чинились руками вірменської делегації. У березні наступного року затверджуватиметься новий річний бюджет місії, і, схоже, Росія готує новий демарш - якщо місія не виконує свій мандат, то або мандат має бути переглянутий, або місія непотрібна.
Мотиви поведінки Росії зрозумілі: прибравши СММ ОБСЄ або залишивши місію діяти винятково на підконтрольній уряду України території (що очевидно грубо порушує Мінські домовленості і цілком неприйнятно для України) Росія розпочне реалізацію чогось дуже подібного на абхазький чи придністровський сценарії «миротворчості».
Читайте також"Бандитів на царство": у Мережу злили новий запис розмови Медведчука і СурковаТак як російські найманці зараз ліплять на спорядження написи «СЦКК» так російські війська можуть одягти блакитні шоломи миротворців, а Росія оголосити себе єдиним модератором і посередником в ТКГ. План Козака… А навіщо вигадувати щось нове, якщо старе гарантовано працює?
Зрештою саме це Росія наполегливо добивається увесь час, відмовляючись визнавати себе стороною конфлікту та намагаючись примусити Україну вести прямі переговори з представниками ОРДЛО.
Ну, а як ми зрозуміли зі статті Суркова, хаос буде поширюватися, а Росія приростати. І цілком можливо не у загальному філософському сенсі, як це прочитав і дотепно відповів Сергій Дацюк, а у конкретному місці - на українському Донбасі.
Форма інтеграції не обов‘язково буде передбачати інкорпорування ОРДЛО до свого складу як зроблено з Кримом. ОРДЛО - занадто незручний для РФ «чемодан без ручки». А визнання «двох молодих республік» одного «народу Донбасу» з боку РФ буде цілком ймовірно. За півроку-рік пару людожерів з Сирії чи з Нікарагуа зроблять те саме. Одночасно з визнанням будуть укладені оборонні угоди для захисту «сотен тисяч росіян» та розміщення військових баз, які унеможливлять будь-які силові дії України. База для торговельно-економічного співробітництва вже створена у формі указів російського президента про визнання товарів походженням з ОРДЛО. Решту МІД на коліні швиденько наклепає.
Все це прямо скажемо виглядає не надто переконливо з точки зору міжнародного права. Як і публікація дипломатичного листування. Так що умовності відкинуті - Росія бачить ціль і не бачить перешкод.
Тому невеликий щоденний звіт ОБСЄ цілком можливо проливає світло на дуже велику картину російських намірів.
Для мене, як законодавця, який вочевидь за пару днів буде змушений визначити позицію при голосуванні щодо продовження на один рік закону «про особливий статус ОРДЛО» - це ставить серйозне питання: якщо Росія, порушує Мініські домовленості, перешкоджаючи діяльності ОБСЄ, хоча саме ця міжнародна організація повинна забезпечити спостереження і супровід усього миротворчого процесу, а в самому миротворчому процесі не виконано повністю навіть пункт про припинення вогню, то що повинно керувати мною при прийнятті рішення покласти на свою державу і народ непрості зобов‘язання?
Поки підстав для такого рішення я не бачу. І уважно спостерігатиму за тим, що Росія робить з СММ ОБСЄ в ОРДЛО.