Якщо чутки про смерть Кадирова невдовзі підтвердяться, то ця подія вже стане ланкою подій, у яких важко не помітити певної логіки. Смерть (реальна чи удавана) Пригожина, арешт Гіркіна, запровадження цензури для "воєнкорів" складають з гіпотетичною смертю Кадирова ту закономірність, яку важко назвати інакше, ніж "розправа над ворогами". Це цілком у стилі мафіозної верхівки РФ. Тільки справа в тому, що це все - не вороги Путіна.
Це все - вороги Шойгу і очолюваного ним клану військовиків (плюс, імовірно, ВПК).
Якщо це правда, якщо Шойгу у всіх на очах розправляється зі своїми ворогами, то або він отримав на це санкцію від "Першого", або діє без такої санкції. В обох випадках, боротьба кланів у російській владі виходить на той рівень, коли держава остаточно перетворюється на фікцію.
Власне, в даному випадку, йдеться не стільки про наступ, скільки про реванш. Спочатку ФСБ відверто підставило армійців з плануванням СВО, зробивши з них посміховисько. Потім те саме ФСБ зробило Шойгу і Герасимова нікчемами в очах російського суспільства - руками Пригожина, Гіркіна та ін. Вони переманили на свій бік навіть Суровікіна та деяких інших армійських генералів.
Тож, Шойгу не лишалося нічого іншого, як почати діяти. Жорстко. Руками ГРУ, в тому числі.
А Кадиров... Ну, його військові РФ завжди ненавиділи.
Що це означає для нас? Як мінімум, затягування війни на невизначений термін. Шойгу і Герасимову треба, щоб підтримка армії в суспільстві зберігалася, а це можливо лише на тлі "героїчних" воєнних дій. Плюс їм треба, щоб забулася ганьба перших місяців війни. Плюс воєнні дії - це високий рівень бюджетного фінансування (яке, скоріш за все, і не поділили між собою Шойгу з Пригожиним).
Довга війна - це, звичайно, погано. Але кожен місяць війни поглиблює економічне, політичне і соціальне провалля, в яке падає РФ. А те, що Шойгу відкрито розправляється зі своїми внутрішніми противниками а також відкрито обнімається з одіозним керівником КНДР лише підтверджує діагноз.
Росію понесло.
Максим Розумний – український політолог, філософ, поет. Доктор політичних наук (2007 р.), кандидат філософських наук (1996 р.), голова Наукового товариства "Гуманітарна колегія" (з 1997 р.), член науково-експертної колегії при Кабінеті міністрів України (з 2008 р.), пише Вікіпедія.