- Путін завжди робить одне і теж:
- наполегливо пропонує переговори, щоб слово «переговори» міцно утвердилося в головах міжнародної спільноти: обивателів і політиків.
В цей час йде перегрупування російських військ і підготовка для нових ударів.
Переговори ми, Україна, не проводимо, бо це ми пропонуємо переговори (на умові повного виведення російських військ), а нам пропонують ультиматум під виглядом переговорів - щоб ми погодилися проковтнути окупацію наших територій, де варвари, з якими ми воюємо, щодня вбивають і катують наших людей.
Потім - РФ завдає низку ударів: з повітря і на землі, і додає:
- Бачите, ми ж пропонували переговори! Це Україна відмовилася.
Сигнал - удар.
Так освіченому Заходу прищеплюється (і закріплюється) стокгольмський синдром.
Саме таким шляхом був нав'язаний Мінськ-1 і Мінськ-2.
З тих пір нашим переговоролюбивим партнерам можна було б і зрозуміти, що єдиний працюючий шлях в даній ситуації:
- більше санкцій проти РФ і більше зброї Україні.
Дайте достатньо зброї і ми закриємо проблему самі.
Бо ми - не боїмося.
І ми не зупинимося.