І в Росії, і у нас бурхливо обговорюють інтерв'ю глави ПВК «Вагнер» Євгена Пригожина російському пропагандисту Долгову. Це інтерв'ю цитують та аналізують у різних сенсах та контекстах. І це, звичайно, дуже цікавий і повчальний матеріал, як в політичному, так і в психологічному плані.
Я це інтерв'ю сприймаю як діагноз, причому відразу по декількох позиціях.
Пригожин фактично визнав провал так званої СВО за двома головними цілями, публічно заявленими Путіним 24 лютого минулого року, - денацифікації та демілітаризації України. Більш того, він також визнав прямо протилежний результат цієї «СВО». Ось прямі цитати: "ми зробили Україну нацією, яка відома всім у всьому світі". ... "Що стосується демілітаризації: якщо у них було на початок спецоперації умовних 500 танків, тепер 5 000 танків, якщо воювати вміло 20 тисяч осіб, то тепер 400 тисяч. Як же ми її демілітаризували? Виходить, що навпаки".
Набагато важливіше, що Пригожин фактично визнав, що ця війна Росії проти України для українців є справедливою, а для Росії – несправедливою і загарбницькою. Це легко читається за оцінками та епітетами дій обох країн. Прямі цитати: "Ми що зробили? Ми прийшли по-хамськи, пройшлися чобітьми по всій території в пошуках нацистів. Поки шукали нацистів, наковбасили всіх, кого можемо». ... "Ми влаштували цю бійку". ... "Все, що ми вже хапнули, це наше, а все, що не хапнули, це не наше». ... "У них (в українців – В.Ф.) все йде заради досягнення верховної мети, як у нас У Велику Вітчизняну війну».
Ще один діагноз від Пригожина - Росія цю війну не виграє: «Є оптимістичний і песимістичний сценарії. У перший я мало вірю. Європа і Америка втомляться від українського конфлікту. Китай посадить всіх за стіл переговорів. Ми домовимося про те, що все, що ми вже хапнули, це наше, а все, що не хапнули, це не наше. Навряд чи цей сценарій можливий" ... "Песимістичний сценарій: українцям дають ракети, вони готують війська, безумовно, вони будуть продовжувати наступ, намагатися контратакувати. Можливо, контрнаступ десь буде успішним, вони будуть відновлювати кордони до 2014 року і це легко може статися. Вони будуть атакувати Крим, будуть намагатися підірвати Кримський міст, відсікти шляхи постачання».
Дуже хотів би, щоб інтерв'ю Пригожина почитав пан Орбан, який досі переконаний в тому, що Росію неможливо перемогти.
Фесенко Володимир (8 листопада 1958, Лозова, Харківська область) - український політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента". Лауреат премії "Celebrity Awards 2020" в номінації "Політолог року", пише Вікіпедія.
Володимир Фесенко є автором понад 80 наукових та навчально-методичних праць, в тому числі декількох підручників з політології. Також понад 100 публікацій в ЗМІ.
З точки зору діагнозу настроїв в російському суспільстві дуже значущий антиелітний пафос пригожинської риторики. Матюків на адресу російської еліти і її нащадків стільки, що цитувати не буду. І напевно це не тільки пригожинська думка. Він відображає і резонує настрої і на фронті, і у частини людей в тилу, особливо у так званої «партії війни». Хоча деякі кремлівські коментатори вже записали Пригожина в "партію миру". Думаю, що це натяжки. Він був і залишається людиною війни і «солдатом удачі». Судячи зі змісту інтерв'ю, українців, особливо українську армію, він поважає як сильного і гідного противника. Але Україна для нього - це ситуативний противник, як у спорті. Раз Путін почав воювати проти України, отже, треба воювати разом зі своїми проти чужих. А ось головний противник Пригожина - це російські еліти. Ось кого він ненавидить всією душею. І у нього вже прориваються загрозливі натяки: «ми повноцінна армія. Чому нас не пустили? Це сталося через інтриги, через острах того, що коли якась структура розростається, вона може почати диктувати умови і умовно прийти на танках до Москви». ... "Це роздвоєння може закінчитися як в 1917 році революцією, коли спочатку солдати встануть, а після цього їхні близькі встануть». ... "І все закінчиться тим, що буде в одну мить Варфоломієва ніч. Жировство дітей еліти закінчиться тим, що люди їх на вила піднімуть».
Але при всьому своєму агресивному антиелітному пафосі Пригожин посилає сигнали лояльності Путіну: "Моє політичне кредо: батьківщину люблю, Путіна слухаюся, Шойгу на мило, воювати будемо далі".
Парадоксальний персонаж Пригожин - Стенька Разін і Малюта Скуратов в одній людині. Вірний путінський опричник, який вже готовий воювати з внутрішніми ворогами і перетворювати Росію в Північну Корею (в буквальному сенсі він так сказав). Але схоже, що насправді він хоче перетворити всю Росію на велику ПВК «Вагнер». Але де ж там місце Путіну?
Ось і виникає дилема для Пригожина - служити Путіну до кінця або врешті-решт замінити Путіна?
Але ще більшою мірою це "дилема Пригожина" для Путіна - використовувати вірного бойового пса і далі (і в Україні, і в Африці, і для залякування своїх же еліт), або, поки не пізно, нейтралізувати його? А то ж почне кусати своїх, і в припадку сказу може і до Путіна дістатися. Пригожина вже несе, і хто його знає, як далеко його може занести.
Перед 1917 роком в Росії була «распутінщина». А ось тепер починається "пригожинщина". І за формою і за стилістикою це начебто дуже різні явища. Але, по суті, вони схожі, бо є ознакою початку кризи російського політичного режиму, і тоді (більш як сто років тому), і зараз.