Питання безпекових гарантій для України знову почало публічно обговорюватися у контексті майбутнього саміту НАТО, де Україна чекатиме конкретики щодо подальшої інтеграції нашої держави до складу Альянсу.
Власне, найбільш дієва гарантія безпеки для України - це якраз і є членство у НАТО. І не лише гарантія безпеки для України, але і гарантія стабільності усієї Європи.
Фундаментальна помилка, яку припустилася дипломатія "Заходу" десятиліття тому - вони чомусь вирішили, що після розпаду СРСР з росії можна буде зробити нормальну, адекватну державу. Зрозуміло, що з нормальною, адекватною державою можна обговорювати безпекові виклики, гарантії та спільне бачення міжнародно-політичного майбутнього.
У самій росії це дуже швидко збагнули, і почали цим досить активно маніпулювати. Мовляв, не треба нам НАТО поруч - ми "турбуємось про власну безпеку". У випадку деяких держав думку росії ігнорували, а у випадку інших - ні. Зокрема, України.
Взагалі, у випадку України НАТО обрало найгіршу стратегію з усіх можливих. Коли постало питання про ПДЧ, то НАТО пішло на поступки росії і відмовило Україні, але випустило абстрактні формулювання про "відкриті двері". Тогочасним європейським політикам, мабуть, це видавалося дуже "мудрим". І росію послухали, і, наче, зберегли відданість власним деклараціям про "демократію" та "цінності".
Але росія це сприйняла не так. Вона це сприйняла наступним чином: поки що Україну не приймають, але кажуть, що колись можуть прийняти. Отже, треба захоплювати Україну швидше. Відповідно, провальний Бухарестський саміт НАТО запустив механізм російської агресії проти України.
І тут є одна позиція, яку тривалий час не могли збагнути західні політики. До речі, її досі не можуть збагнути і деякі західні "інтелектуали". У москві не переймалися жодними загрозами з боку НАТО від вступу туди України. Невступ України до НАТО - це не про безпеку москви. Це про "мандат" для москви на завоювання України.
Відповідно, стратегічний невступ України до НАТО буде розглядатися москвою в майбутньому як чинний мандат на завоювання України. Адже вторгнення ж не буде означати Третю світову? То чому б не спробувати? У гіршому випадку вони втратять сотні тисяч власних громадян, але хто і коли їх у росії рахував?
Відповідно, дійсно дієвих для України гарантій безпеки може бути лише дві: вступ до НАТО або створення власної ядерної зброї. І діалог з "західними партнерами" треба будувати саме у такий спосіб.
Розуміння того, що від вступу до НАТО для України нікуди не подітися, демонструють навіть такі відомі мислтиелі як Фукуяма та Кіссінджер. Останній, щоправда, робить у властивій для себе манері. Мовляв, Україна має бути прийнята у НАТО, аби "стримувати" Україну. При цьому, і Кіссінджер, і Фукуяма припускають можливість вступу України до НАТО без деокупації усієї своєї території, а це вже показує їхню відірваність від життя і реалій сучасного світу. По-перше, хто погодиться прийняти Україну до НАТО без контролю частини території? По-друге, це відкриє росії можливості для постійних провокацій у стилі "8 лєт бамбілі Данбас", і що з ними робитиме НАТО? Зрештою, непокарання росії за агресію спровокує її до постійних спроб "відкладеного реваншу". Тому "маститі автори" все ж пишуть не зовсім адекватні речі.
Петро Олещук - політолог, викладач КНУ імені Тараса Шевченка. Народився в Прип'яті в 1983 році. Закінчив у 2006 році філософський факультет університету імені Шевченка. Автор понад 30 наукових праць з політології, пише my.ua.
Хоча, мабуть, зрозуміло, що вступ України до НАТО займе якійсь час, і тут знову постає питання окремих гарантій. Коли українці чують це слово, вони одразу сповнюються гніву, бо згадують "Будапештський меморандум". Але тут треба розуміти, що цей документ нікому нічого і не гарантував. Просто тоді українські політики продали національні інтереси України в обмін на щось, а потім роками брехали власним громадянам про якійсь "захист". Зрозуміло, що нам потрібні конкретні договори з ключовими державами Заходу, де би чітко фіксувалися конкретні зобов'язання перед Україною. Це потрібно хоча б для того, щоб ніхто не міг спекулювати темою "втоми" від України. Як на Заході, так і серед самих московитів.
При цьому треба зрозуміти, що можна вигадувати будь-які "Ізраїльські моделі", і це може навіть бути корисним на певному етапі, але якщо світ не хоче постійного повернення до кривавої страшної війни у Європі (і, що важливо, для наших партнерів - дуже дорогої війни), кінцевим рішенням має бути членство України в НАТО.