Підійшов до кінця триста вісімнадцятий день війни. Російські джерела стверджують, що росіянам вдалося "прорвати фронт" у Соледарі.
Це досить дивне формулювання в нинішніх умовах може означати все, що завгодно: від просування на 100 м (що найімовірніше), до того, що під "проривом фронту" розумілося у Другій світовій війні - тобто дійсний прорив в глибокий тил противника великих танкових і механізованих з'єднань із загрозою оточення противника (що в нинішній ситуації майже неймовірно).
Але мало цього: сам факт навіть такого локального "прориву" спростовують українські "воєнкори" (наприклад, Бутусов) і в якості аргументів демонструють фото - і відеодокази того, що ЗСУ як і раніше контролюють Соледар.
Але навіть якщо припустити найгірше і Соледар дійсно зайнятий росіянами, то це практично нічого не змінює і ніяк не покращує становище російської армії. Адже якщо вірно те, що перед нею стоїть завдання вийти на адміністративні кордони Донецької області (як мінімум), то захоплення Соледара вирішує цю проблему навряд чи на 1%.
Будь-який здоровий розрахунок з неминучістю покаже, що якщо такою ціною цей відсоток був отриманий, отже, на решту 99% у Росії свідомо немає ресурсів. І навіть чисто теоретично немає ніяких джерел, звідки ці ресурси взяти.
Посудіть самі: якщо вся ця "перемога" (тобто операція по лінії Бахмут - Соледар) станом на сьогодні зайняла пів року і коштувала Росії майже 80 тисяч убитими і пораненими, отже, вирішення завдання "звільнення" всієї Донецької області займе майже 50 років і призведе до втрати Росією вбитими і пораненими майже 8 млн осіб.
Путінські фанати можуть мені заперечити і сказати, що в України тим більше немає ресурсів на такий тривалий опір. Але, по-перше, в обороні втрати набагато менші, ніж у наступі, особливо в такому "Жуковському" його варіанті, який застосовують росіяни. А по друге, матеріальні ресурси України (на відміну від Росії) практично безмежні. І новий пакет американської допомоги це з усією очевидністю показав.
Після того, як США і Німеччина ухвалили рішення поставити Україні дві батареї Patriot, а також з урахуванням того, що тривають поставки і інших західних ЗРК, можна впевнено прогнозувати, що українська система ППО в найближчому майбутньому підвищить свою ефективність з нинішніх 80% до бажаних 95%. А це означає, що всі спроби Путіна за допомогою ракетних обстрілів цивільної інфраструктури змусити Україну капітулювати зазнали краху.
Тепер щодо постачання наступальної зброї теж намітився зсув і постачання важкої бронетехніки для ЗСУ тепер вже не табу. Крім цього американці відновили поставки важких гаубиць, а європейці їх і не припиняли. І взагалі досить порівняти грудневий пакет американської військової допомоги (250 млн дол.) і січневим (3 млрд дол.), щоб зрозуміти: ніяких надій на "втому" Заходу у росіян бути не повинно.
Мені здається, що черговий "Рамштайн" 20 січня змусить Кремль розлучитися з останніми ілюзіями на рахунок цієї жаданої "втоми" і там буде заявлено про перехід на якісно новий рівень в поставках озброєнь. Я не виключаю, що вирішать таки почати поставки для ЗСУ танків Abrams і Leopard. У всякому разі ініціатива Фінляндії, підхоплена іншими країнами, дає підстави для такої надії.
Що ж стосується фінансового забезпечення України, то з цього приводу їй абсолютно нічого хвилюватися: після прийняття бюджетів у Конгресі та Європейському парламенті, із закладеними в них сумами на підтримку України, фінансування України на 2023 рік гарантовано. Чого, до речі, не можна сказати про Росію. Її положення, з урахуванням всіх санкцій і ембарго, не вселяє ніякого оптимізму.
Тому "війна на виснаження", про яку там багато стали тепер говорити, це рівно те, чого хоче Захід, і саме в цю війну він і втягує Росію. Адже і минулого разу, під час холодної війни, саме стратегія Рейгана по втягуванню СРСР в гонитву озброєнь, привела до того, що радянська економіка не витримала змагання і розвалилася. (Скільки б тепер, заднім числом, російські пропагандисти не розповідали небилиці про її неймовірну міць і силу).
Ось і зараз Путін (великий фахівець з "многоходовочок") зіграв всю відведену йому партію по тих нотах, що написали його противники, і заліз таки у війну на виснаження з Заходом, який настільки за нього сильніший, що для простоти його потенціал можна вважати нескінченним.
Дійсною драмою тут є те, що цього разу війна виявилася не холодною, а гарячою, і розгортається вона на українській землі і в ній гинуть невинні люди. Але тим страшніший той злочин, який скоює Путін і всі ті, хто його підтримує в цій агресії.
Ще раз для "особливо обдарованих" росіян: вам цієї війни не виграти. Ви приречені на поразку. У Путіна немає шансів. Як не було шансів у Гітлера у війні проти Об'єднаних Націй. Зарубайте це собі на носі, що не розповідали б вам кремлівські пропагандисти.
І тому у вас є вибір: або допомагати Путіну і загинути (або потім опинитися у в'язниці), або хоча б не брати участь в цій авантюрі, якщо ви не знаходите в собі сил їй чинити опір. Всі надії на те, що це якось "саме розрулиться" - тепер уже звалилися. Бліцкриг в Україні провалився, газовий і нафтовий шантаж Європи - теж.
По суті у Путіна тепер є тільки два шляхи. І обидва - погані. Або негайна капітуляція, тобто відведення військ на кордони 1991 року і виплата репарацій, або довга війна на виснаження, в кінці якої все одно капітуляція, з усіма наслідками, що витікають.
Вибачте, дорогі росіяни, що мені довелося вас засмутити у святковий день. Але Христос велів говорити правду. Ось я і слідую його заповіту. Мені чомусь здалося, що я повинен був вам це сказати. Ось я і сказав.
А наша справа (на відміну від вашої) - праведна. І ворог буде розбитий, а перемога буде за нами.
Слава Україні!