На тлі підготовки нових раундів переговорів між Росією та США щодо України в Кремлі готують закон про «Супер-ТОР» - об’єднану зону випереджального розвитку на Далекому Сході та в Арктиці. Формально це податкові пільги для інвесторів, а по суті - спроба послабити китайський вплив у регіоні та отримати розмінну карту для торгу з Вашингтоном. Політичний аналітик Ігор Тишкевич пояснює, чим ця ініціатива загрожує самій Росії. Публікуємо його колонку без скорочень.
Розбалансувати китайців. Поторгуватися зі штатами. Отже, у РФ планують (причому через окремий закон) створити «Супер-ТОР», до якого входитимуть території Далекосхідного федерального округу. З включенням частини територій Арктики.
Сама ідея ТОРів (територій випереджального розвитку) і створених пізніше ТОСЕРів (територій випереджального соціально-економічного розвитку) не є новою. Це своєрідний аналог вільних економічних зон, де залежно від територій передбачені податкові (аж до повного звільнення від податку на прибуток), митні (нульова ставка на ввезення обладнання, а в деяких - режим «митного складу») і навіть міграційні (спрощений режим залучення іноземних фахівців) пільги. Причому, хоча ТОР і ТОСЕР вважаються синонімами, фактично перші створювалися раніше й із більшим набором «подарунків» інвесторам. Другі, переважно на Півночі, мають певний «гібридний» формат - вони керуються значною мірою за домінуючої участі місцевої влади регіонів, де вони створені.
Чому це так важливо? ТОР-и виникли спочатку на Далекому Сході. І незабаром такі території в регіоні стали опорними пунктами китайського бізнесу. У сенсі повністю китайського - з китайським менеджментом, китайськими робітниками, китайськими порядками всередині. Теоретично РФ могла б отримати від цього технологічний ривок місцевої (і національної) економіки. Та ось у Пекіні не поспішають запроваджувати на цій території технологічні виробництва. Видобувати ресурси - так, передавати технології - дуже обережно. У результаті економічно ДФО дедалі більше стає «філією» економіки КНР.
У свою чергу, Пекін із зацікавленістю дивиться на ТОСЕРИ в Арктиці. Адже арктичні морські шляхи - пріоритет. І отримати можливість створення (та володіння) там опорних портів означає отримати у розпорядження те, що ще недавно називалося «Північним морським шляхом». У Кремлі не поспішають допускати китайські компанії. Це лякає.
Більше того, якщо згадати «Дух Анкориджа», то Путін активно «продавав» Трампу саме Арктику (як ресурси, так і судноплавство) та доступ до бізнесу й ресурсів Далекого Сходу. Для Вашингтона це важливо в контексті стримування Пекіна - контролювати логістику нового транспортного коридору та конкурувати за ресурсну базу Далекого Сходу. А розвиток відносин із Росією в такому контексті є політикою стримування Китаю (зіграти Москву проти Пекіна). Путін розуміє цю логіку і продає її (і продаватиме) в обмін на поступки щодо України. Як під час укладення угоди про замороження (та її виконання), так і після цього - через повернення до «західної» економіки та підтримку США в цьому питанні.
Але «віддати Арктику» США, проігнорувавши інтереси КНР, страшно. Крім того, Вашингтон прагне виходу на Далекий Схід, де вже вкоренилися китайські компанії.
Та й для самої Росії «китаїзація Далекого Сходу» стає проблемою. Особливо на тлі ударів по нафтовій галузі та торгівлі. Я вже писав, що для будь-якої імперії підтримання «пов’язаності» територій є питанням виживання. А якщо є проблеми не тільки з переміщенням товарів, а й навіть із «польотами до Росії» (то аеропорти закриті, то палива немає), регіон досить швидко й безболісно переорієнтується на новий, як кажуть у Москві, «центр прийняття рішень». Тобто як у соціальному, так і в політичному плані регіон дедалі більше схилятиметься до КНР.
Тут повертаємося до ідеї «Супер-ТОР». Скасовувати старий податковий режим не можна. Але можна об’єднати всі ТОРи в один суперкластер. Формально розширити можливість роботи в пільговому режимі на величезну територію. Фактично - розмити межі старих ТОРів. Причому з урахуванням помилок, які були на Далекому Сході. Старий «поріг входу» - 500 тисяч російських рублів (менше 10 тис. доларів) - був дуже вигідним для малого китайського бізнесу. Збільшують у 10 разів - до 5 млн. А коли запрацює нова система, частину «старих ТОРів» можна просто скасувати.
Таким чином, Кремль розраховує, з одного боку, «розмити» китайське домінування на згаданих територіях. Або намагатися залучити більші компанії - щось більше, ніж заготівля лісу чи десяток теплиць.
Але найголовніше - Супер-ТОР стає вигідною темою для торгу. Адже обмеження щодо території знімаються - практично весь федеральний округ. І можна торгувати можливостями входу як із США, так і з іншими країнами. Простіше кажучи, влаштувати аукціон. Не зараз (закон ще не прийнято), а в 2027 році. А поки що продавати перспективи. І намагатися обміняти їх на позиції сильних держав щодо України.
Але тут для Кремля є кілька проблем.
Позиція як США, так і КНР. Обом державам не вигідна повна поразка Росії. Але їм не вигідна й поразка України (як фактор, що посилює амбіції РФ). А ось ослаблений Кремль цілком влаштовує як Вашингтон, так і Пекін.
Загроза для самої Росії. Якщо цілий регіон отримує можливість перейти на власні податкову, митну та міграційну системи - ось тобі й справжня «федералізація». І реальне віддалення від Москви. У Кремлі це бачать, і тому курирувати Супер-ТОР пропонується на рівні Уряду та Держдуми. Але в певний момент у таких керівників може настати «момент вибору»: вигідніше бути одним із «членів уряду», чи першим і головним у великій СЕЗ.
Але поки що варто спостерігати за цією ідеєю. І очікувати нової поїздки російських переговірників до США вже найближчого місяця.
Білоруський аналітик, публіцист, блогер, експерт програми «Міжнародна та внутрішня політика» Українського інституту майбутнього. Автор аналітичних публікацій про білоруську та українську політику й економіку. Наукові інтереси: еволюція політичних систем та політичних інститутів у країнах, що переживають трансформацію; суспільні відносини, можливості корекції системи відносин та впливу на неї; зв’язок економічних відносин та міжнародної політики, взаємний вплив; регіональна політика – Східна Європа та Причорномор’я. Розробив низку навчальних програм та тренінгів з комунікацій, політичних кампаній, пише uifuture.org.
З червня 2024 року - головний експерт з питань вивчення Росії Українського інституту майбутнього.