Здавалося б, країна, яка пережила не одну війну і диктатуру, повинна знайти стійкий імунітет до цих двох сутностей. І покоління на багато років вперед повинні боятися і того, і іншого. Саме так сталося з Німеччиною. Але не з Росією.
Колективна амнезія? Чомусь російський народ забув, що війна – це руйнування, смерть, горе – і нічого іншого. І не тільки для тієї країни, на яку напали, але і для тої, яка напала теж. А не паради, стрічки і переможний грім барабанів. Як, наприклад, днями у Волгограді.
Забули, що диктатура - це репресії, цензура, тотальний страх і брехня – і нічого іншого. А не порядок і «найсмачніше морозиво». Настільки забули, що в тому ж Волгограді урочисто встановили пам'ятник Сталіну. За сто метрів від пам'ятника жертвам політичних репресій. І то дякую, що його поки не знесли. Але скоро можуть.
Німеччину врятувала поразка у війні, після якої прийшло протверезіння, усвідомлення і покаяння. І виросли покоління, для яких немає нічого страшнішого за війну і диктатуру.
Росії в її масовій свідомості до покаяння ще дуже далеко. І без того шляху, яким пройшла Німеччина — до повного розгрому і поразки — не буде ні покаяння, ні порятунку.
Ідіотське "можемо повторити" вибивається з суспільної російської свідомості тільки так.
Залежить мирне майбутнє Європи зараз від сили і стійкості України і вірності її союзників. І нашої підтримки захисникам свободи і демократії.