Уперше за 50 років Україну запросили для участі в засіданні комітету Північноатлантичної ради НАТО з озброєнь - Конференції національних директорів озброєнь.
Це засідання називають радою директорів озброєнь, тобто на ньому вони будуть ухвалювати рішення про те, яку зброю виробляти і розробляти, а головне - хто це буде робити. Оскільки сьогодні Україна має статус розширеного партнерства з НАТО, у цьому випадку, імовірно, вона також буде інтегрована в процес розробки і створення зразків озброєння для країн-членів НАТО. А це означає, що буде задіяний український військово-промисловий комплекс і науково-технічний потенціал. Спектр того, що ми можемо виробляти, дуже широкий - по-перше, завдяки ВПК, а по-друге, тому що ми маємо унікальні технології, яких немає навіть у США. Наприклад, нещодавно до супутників Юпітера вирушила ракета Атлас, основним розробником і виробником якої став український Південмаш.
Крім того, Україна може робити системи наведення і навігації (та ж ракета "Нептун"). Як приклад - Україна з нуля за три роки на замовлення Саудівської Аравії зробила ракетний комплекс "Грім" і передала його.
І це не кажучи вже про радіолокаційні станції - зокрема, українській "Кольчузі" - пасивній РЛС, яка бачить небо, але її ніхто не бачить - немає аналогів у світі. Тобто в України тут є величезний потенціал. Тим більше, що розробити і зробити ракету в Україні у кілька разів дешевше, ніж зібрати її у США або Німеччині.
Тому присутність України на зустрічі директорів озброєнь важлива тим, що, з одного боку, вони продовжують нас інтегрувати в свої структури і залучати, а з іншого - НАТО економічно вигідно використовувати Україну в якості країни-виробника (навіть якщо окремих частин або комплектуючих).
Якщо в Україні почнуться розробки озброєння за світовими стандартами, то це буде лише сприяти руху України до прогресу. Більш того, зараз Україна може прийняти два рішення, які на довгі роки повернуть нас на шляху розвитку авіації і флоту у зв'язку з будівництвом їх спільно із західними партнерами. У цьому випадку є сенс перейти на стандарти будівництва країн-учасників НАТО і не реставрувати радянську техніку і зробити собі бойовий літак. Відмовитися від цього швидко не вийде, так як задіюється і промислова інфраструктура, і конструкторські розробки.
Читати такожЧи вирве Росія гнилими зубами Україну у НАТО і заходуОднак це зближення не означає, що після Україну одразу приймуть до НАТО. Альянсу необхідно розуміти всі процеси всередині країни, бажано - і у ВПК. Для цього потрібно перевести Збройні сили на оргштатну структуру, зрозумілу їм, та інтегрувати систему управління і зв'язку в систему НАТО. Тобто забезпечити повну взаємодію, бо в такому випадку Україна стає очима і вухами Альянсу на кордоні з Росією.
НАТО важливо, щоб у разі, якщо у РФ "зірве дах" і вона вирішить проводити наступальну операцію проти України, ми могли, хоч повільно, але впевнено перемелювати російську армію за допомогою НАТО, але не за його участі.
На жаль, оскільки Україна не може сьогодні виставити власних вимог для інших країн на міжнародній арені, ми - інструмент і нам доводиться вибирати з двох зол, між Заходом і Сходом. Тому що незважаючи на всі плюси реінтеграції, науково-технічного прогресу у зв'язку з цим і підвищення обороноздатності країни, ми все одно не приймаємо самостійних рішень і Україна зараз - це якась митрополія, за верховенство над якою розгорнулася боротьба.
Можливо, у майбутньому ми зможемо висувати свої вимоги і на рівних брати участь у світових процесах, але поки як є. І для нас сьогодні це теж вихід.
Олег Жданов, військовий експерт, полковник запасу, спеціально для Главреду