Два роки пандемії, три роки війни.
У нас розгортається справжня катастрофа в системі вищої та середньої освіти.
Проблема системна і навіть поколінська.
Незалежне міжнародне тестування показало торік масштаб проблеми: 60% школярів не дотягують до базового рівня знань з математики, природознавчих наук і роботи з текстами.
Наприклад, не можуть скласти дроби з різними знаменниками або навіть скоротити дріб.
Німецький економіст Бруно Кналл 1963 року написав книжку "Роль і значення професійної освіти в рамках планування розвитку".
Ключова ідея, яка потім стала модифікацією теорії "порочного кола злиднів", приблизно така:
".... відстала економіка не дає змоги виділити достатніх коштів для розвитку освіти та професійної підготовки й перепідготовки кадрів, що призводить до низького рівня кваліфікації робочої сили, постійної нестачі спеціалістів, що, своєю чергою, призводить до низької продуктивності праці, а відтак ще більше сприяє відсталості економіки, яка не може виділити достатніх коштів для подолання наявної тенденції"...".
Це приблизно одне з "кіл злиднів", що закільцювалися в Україні, про яке я писав ще до війни.
Будь-яка освітня система - це підготовка людського капіталу відповідно до внутрішнього попиту з боку реального сектора економіки.
Для кого ми готуємо конструкторів, технологів, авіаторів, науковців, якщо в нас закриваються заводи і скорочуються наукові інститути?
На зорі незалежності, українська економіка за рівнем складності (дані лабораторії економічної складності Хаусмена та Ідальго), входила в топ-40, випереджаючи сусідів.
Зараз ми опустилися нижче 50-го місця і поступаємося майже всім регіональним конкурентам.
А буде ще гірше, адже ми йшли не до моделі національної промислової політики та реновації індустріального ядра, а до моделі "простих рішень і ще більш простих результатів".
У нас немає кореляції між державною економічною політикою та освітнім замовленням і структурою абітурієнтів. Між попитом на професії з боку бізнесу і пропозицією професій з боку ВНЗ.
Точніше сказати - є повний дисбаланс.
Система освіти в успішних країнах базується на кластерному розвитку. У цьому її успіх.
Будь-який ВНЗ має бути генератором потоку знань та інновацій.
Відбутися це може, тільки в тому разі, якщо він є одним з елементів технологічного кластера поряд з підприємствами реального сектора і науковими інститутами.
ВНЗ-и формують людський капітал, наука - генерує інновації, промисловість формує на них попит.
Найкращі клініки на заході - університетські.
Як центри трансферту інновацій для забезпечення їхньої дифузії в економіці виступають державні та ринкові механізми, що виконують центральну роль у кластерній моделі розвитку.
З боку держави - центри трансферту інновацій і знань.
З боку бізнесу: бізнес-ангели та ментори.
На центрах трансферту інновацій та кластерному розвитку засновано, наприклад, польське економічне диво.
Потім формуються міжсекторальні перетоки знань та інновацій, як це відбувається під час взаємодії кластерів у Нідерландах.
А ось у сервісно-сировинній економіці розумні, дійсно, не потрібні.
Олексій Кущ - фінансовий аналітик, економічний експерт. Живе у Києві, працює в Аналітичному центрі "Об'єднана Україна". Автор аналітичних публікацій, активно веде блог на своїй сторінці у Facebook. Колишній радник президента Асоціації українських банків.