Минув один рік і сто чотирнадцять днів війни. Карти ISW все не оновлюються, а без них міркувати про становище на фронті - це цитувати путінських воєнкорів. Справа, звичайно, "цікава", але в такій же мірі і досить небезпечна: можна замість правди отримати фантазії якогось "сладкова", який потім зізнається, що в момент, коли писав про поточну ситуацію, був не на фронті, а сидів уже тиждень в карантині перед зустріччю зі своїм говнокомандувачем.
Якщо ж відволіктися від ситуації на фронті, то мене зацікавила інформація про візит держсекретаря США Ентоні Блінкена до Пекіна. За останні п'ять років - це перший візит держсекретаря США до Китаю.
Байден зустрівся з Сі Цзіньпіном восени минулого року на Балі. Тоді здавалося, що вони знайшли спільну мову і обидва говорили, що в цілому задоволені зустріччю.
Але потім відносини між Вашингтоном і Пекіном пережили щонайменше дві кризи: одну через абсолютно безглуздий і провокаційний візит старенької Ненсі Пелосі (де вона зараз?) на Тайвань, а другу через цілком реальний китайський конфуз зі збитою в небі Америки китайською розвідувальною повітряною кулею.
І ось, нарешті, обидві сторони змогли подолати взаємне роздратування і почати діалог на такому високому рівні. Зрозуміло, одна з пріоритетних тем - війна в Україні....
Мені здається, що головне завдання Блінкена при обговоренні війни в Україні - переконати Пекін припинити цю безглузду клоунаду з "мирними ініціативами" і допомогти дійсно закінчити цю війну. Для цього у китайців є всі можливості. І перш за все потужний важіль економічного тиску на Кремль. Якщо Китай хоча б частково приєднається до санкцій проти Росії, то зговірливість і конструктивність Путіна здивує нас усіх. Ну і, зрозуміло, потрібно зробити все для того, щоб у китайців не було спокуси допомогти Путіну зброєю.
Ще порадувала інформація про постачання 200 ізраїльських танків до Європи. Є надія, що навіть якщо не вони самі, то ті танки, замість яких прибудуть ізраїльські машини, будуть поставлені в Україну. Ходить інформація, що частина ізраїльських танків буде поставлена Кіпру в обмін на Т-80, які будуть передані для ЗСУ.
Дуже насмішив Пєсков, який заявив, що завдання "демілітаризації" України в цілому вирішене, оскільки Україна воює не своєю, а імпортною зброєю. Це п'ять! Це шедевр словоблуддя. Мої оплески!
Але у мене питання: ок, нехай так, але що це означає практично? Якщо це було метою "СВО" і вона досягнута, отже, ви заберетеся з України? Ні? А тоді яке має значення, якою зброєю воює Україна?
І потім, як ця ваша "демілітаризація" України наближає вас до перемоги? Ось, наприклад, афганські моджахеди теж воювали не виробленою в Афганістані зброєю (за відсутністю такої). Але це не завадило їм вигнати радянську армію зі своєї країни. Так само як і В'єтнам воював з Америкою зброєю, виробленою в СРСР і Китаї. І нічого - переміг.
Альфред Рейнгольдович Кох (28 лютого 1961, Алтай, Східноказахстанська область) — колишній російський державний діяч. У 1990-х роках був головою Держкоммайна Росії та заступником голови уряду Російської Федерації, з 2014 року проживає у Німеччині.Підтримав Україну та розкритикував дії Володимира Путіна за російського вторгнення в Україну, пише Вікіпедія.
Я вже не кажу про те, що в цій логіці "демілітаризація" Росії вже давно проведена. Причому тотально і безповоротно. Нещодавно на ПМЕФ Герман Греф не зміг завести нову модель "Жигулів", яку привезли туди як доказ успіхів російського машинобудування. Якщо російська промисловість не в змозі зробити працюючий автомобіль, чи означає це, що та зброя, яку вона виробляє, не варта того заліза, яке вона на нього витрачає?
Або ми повинні всерйоз повірити в те, що хоч росіяни і не можуть зробити нормальний автомобіль, проте вони в змозі зробити високоефективну сучасну зброю? І якщо відповідь "Ні" (а іншого і бути не може), то хіба це не "демілітаризація"? Причому вироблена не під ворожим тиском, а виключно власними силами, шляхом розкрадання всього підряд...
Дуже хочеться хороших новин. І вони обов'язково будуть. Бо наша справа - праведна. Ворог буде розбитий і перемога буде за нами.
Слава Україні!
Джерело