Єврокомісія запропонувала внести Росію до чорного списку третіх країн з високим ризиком відмивання грошей і фінансування тероризму. Це рішення стосується великої галузі, в якій країни працюють для протидії глобальним загрозам. Важливо підкреслити, що цей крок не є ізольованим або суто політичним рішенням щодо Росії: він має ширший контекст посилення боротьби з фінансуванням тероризму.
Виходить, що Європейська комісія включила Росію до переліку країн, які недостатньо протидіють відмиванню коштів та фінансуванню тероризму. Це стало наслідком як внутрішніх проблем РФ — зокрема повної відсутності прозорості у фінансовій сфері, — так і її агресивної політики. Ініціативи щодо такого рішення існували ще з 2014 року: і з боку України, і з боку окремих інституцій ЄС, і з боку громадських організацій. Але політичне рішення визріло лише зараз. Попереду ще певна процедурна частина в ЄС (рішення має набути сили протягом місяця), проте перший і ключовий крок уже здійснено.
Це рішення справедливо можна вважати певним підвидом санкцій проти Росії, адже фактично воно є елементом санкційної політики ЄС, спрямованої на обмеження економічного та фінансового потенціалу Росії. Відтепер будь-який європейський банк буде зобов’язаний перевіряти транзакції російських клієнтів ще ретельніше, з особливим акцентом на можливі ризики відмивання коштів і фінансування тероризму. Це впливає і на виконання вже запроваджених санкцій: оскільки йдеться не про окремі компанії, а про державу загалом, тепер усі зареєстровані в Росії суб’єкти стають ризиковими для європейських установ.
Для російського бізнесу наслідки можуть бути суттєвими. Банки можуть затримувати опрацювання транзакцій, вимагати додаткові документи про походження та мету використання коштів, проводити глибші фінансові перевірки. Тобто всі ці банківські процедури та інструменти фінансового моніторингу, коли банки просять документально пояснити походження чи призначення коштів, можуть впливати на ці відносини.
Адже багато товарів подвійного та військового призначення заборонено продавати до Росії напряму. Тому Росія отримує їх з країн Європейського Союзу здебільшого через треті країни, де європейський продавець формально не має жодних відносин із російською компанією. У цьому сенсі перелік таких товарів навряд чи безпосередньо потрапить під дію цього рішення. Однак є й інші категорії товарів, які продавати до Росію можна, але не компаніям, пов’язаним із військово-промисловим комплексом. Це одна з наявних проблем: певні метали, наприклад, можуть легально постачатися російським цивільним компаніям, які формально не мають стосункудо ВПК. Але вже всередині Росії такі компанії перепродають ці матеріали підприємствам військово-авіаційного комплексу, створюючи суттєву проблему, тоді як європейські продавці не несуть відповідальності, оскільки формально торгували з цивільним контрагентом.
Саме на цей сектор рішення може вплинути. Оскільки додаткові затримки та посилені перевірки запроваджуватимуться щодо всіх російських компаній лише тому, що вони зареєстровані в РФ, банки можуть виявляти у документах факти, які раніше залишалися поза увагою. Наприклад, те, що компанія торгує не лише цивільним обладнанням, а й постачає продукцію для військово-промислового комплексу, або що вона була фігурантом певного розслідування.
Щодо третіх країн, які співпрацюють із Росією, це рішення спрямоване виключно на РФ і на операції з російськими компаніями. Тому важко говорити про прямий вплив на треті країни — він, скоріше, буде опосередкованим.
Тому це ускладнить роботу компаній, які часто використовують приватний бізнес для обходу санкцій. Особливо це може вплинути на тих, хто користується легальними “лазівками”: наприклад, купує товари, що не входять до санкційних переліків, але потім передає їх підприємствам ВПК. Тепер банки можуть уважніше аналізувати документи і виявляти зв’язки таких компаній із військово-промисловим комплексом.
Відповідно, негативні наслідки для Росії починаються вже з моменту публікації цього рішення Європейським Союзом. Оскільки йдеться про фінансовий сектор, а він надзвичайно чутливий до будь-яких сигналів про майбутні зміни, то навіть очікування посилення перевірок і регуляцій одразу впливає на поведінку банків. Я не можу навести конкретні цифри, але вплив уже може відчуватися на рівні планування транзакцій і співпраці, а також у тому, як банки вибудовують свої операційні процеси. Гроші люблять тишу, і коли всю країну вносять до переліку держав із високим ризиком відмивання коштів і фінансування тероризму, це автоматично привертає увагу та створює очікування, що працювати з такою державою небезпечно.
Так, рішення потребує завершення процедурного оформлення, але, на мою думку, воно вже працює навіть у політичному вимірі. Адже, наголошую, протягом тривалого часу існували пропозиції щодо його ухвалення, і аргументи для цього не змінилися. Росія й у 2022 році, й зараз — у майже 2026-му — однаково діяла як агресор, здійснювала злочини та була залучена до дій, які можна кваліфікувати як акти тероризму. Змінилося лише політичне рішення.
І саме це політичне рішення ЄС багато говорить і про його реакцію на нинішні кроки Росії у глобальній політиці. Таким чином Європейський Союз чіткіше окреслює свою позицію щодо того, чи можливий мир із Росією, та який він може мати вигляд.
Водночас Сполучені Штати зі свого боку можуть це рішення європейських країн проігнорувати — адже це питання їхньої внутрішньої політики та того, яких партнерів вони вважають прийнятними, а яких — ні. У сфері боротьби з тероризмом тривалий час вважалося, що це спільна загроза для всіх країн західного світу. Але ми бачимо, що США намагаються загравати з Росією, і зміст цих розмов нам до кінця невідомий.
Тут варто згадати один із пунктів так званого мирного плану, оприлюдненого приблизно місяць тому, який нібито був підготовлений або росіянами, або американцями, або обома сторонами. У ньому містилася пропозиція інвестувати 100 млрд доларів заморожених російських активів у спільний інвестиційний проєкт США та Росії. Сама така пропозиція унеможливлює внесення Росії до переліку держав-спонсорів тероризму, адже спільний інвестиційний проєкт між двома країнами передбачає певний рівень довіри до партнера.
З іншого боку, ми багато разів бачили, як політика та риторика США змінюються, тому робити однозначні прогнози складно. Втім, Європейський Союз має власну політику та окремі інструменти тиску на Росію. Рішення ЄС поширюються на країни Євросоюзу, а не на США, так само як рішення США не регулюють роботу європейських держав. Тому Європейському Союзу необхідно нарощувати власну спроможність і продовжувати робити кроки, що дозволяють впливати на країну-агресора, одночасно демонструючи Сполученим Штатам можливість проводити незалежну зовнішню політику, яка може відрізнятися від американської.
Роман Стеблівський, експерт з політичних питань Ради економічної безпеки України, спеціально для Главреду
Роман Євгенович Стеблівський - український політичний аналітик, експерт з політичних питань Ради економічної безпеки України. Працює у сфері дослідження російського військово-промислового комплексу, санкцій та міжнародних економічних зв’язків Росії. Від початку повномасштабної війни в Україні активно коментує для українських та міжнародних медіа питання енергетичної безпеки, імпорту російської нафти, логістичних схем та інструментів, через які Росія підтримує свою військову економіку.