Європа втомлюється від допомоги: Леонов розповів, що стоїть за погрозами заблокувати бюджет ЄС

Підтримка партнерів не завжди означає готовність швидко передавати все необхідне / Колаж: Главред

Росія намагається скористатися європейськими суперечностями, підтримуючи політичні сили, які виступають проти допомоги Україні.

Поки європейські столиці дебатують навколо нового бюджету ЄС, підтримка Києва дедалі частіше стає заручницею внутрішньополітичних торгів та популізму. Про те, як Україні втримати солідарність союзників на тлі зростання впливу ультраправих і затримок із постачанням зброї, розмірковує виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Олександр Леонов. Політолог аналізує бюджетні важелі тиску Берліна, інформаційні ігри Москви та необхідність діалогу з різними політичними таборами. Ключові висновки експерта - у його колонці.

Коло країн, які неохоче підтримують Україну або виступають проти допомоги, поступово розширюється. Угорщина давно займає таку позицію, а після зміни урядів до неї долучилися Чехія та Словаччина. Болгарія також демонструє скепсис. У Польщі підтримка України поєднується з політичними суперечками та періодичними вимогами до Києва. Подібні настрої є і в Західній Європі: у Франції Марін Ле Пен та її політична сила наполягають на перегляді підходу до допомоги Україні, а в Німеччині «Альтернатива для Німеччини» просуває схожі гасла.

Популісти й ультраправі дедалі частіше пропонують спрямовувати ресурси на внутрішні проблеми, а не на підтримку України. Це вже стає помітною політичною темою в низці країн. Однак поки що не йдеться про те, що Європа загалом відмовляється від допомоги. Є держави, які послідовно підтримують Україну і спроможні надавати значну військову та фінансову допомогу. Це Франція, Німеччина і Велика Британія, а також країни Скандинавії та Балтії. Важливим партнером залишається Норвегія, яка не входить до Євросоюзу, але допомагає Україні.

Водночас підтримка партнерів не завжди означає готовність швидко передавати все необхідне. Наприклад, Іспанія та Греція мають запаси ракет PAC-3 для систем Patriot, але не поспішають передавати їх Україні чи продавати ці боєприпаси. Тож навіть за політичної підтримки українська протиповітряна оборона може стикатися з дефіцитом ракет.

Найближчим часом ризик полягає не лише у відкритій відмові від допомоги, а й у затягуванні рішень. Якщо зброю, фінансування чи спільні європейські програми передаватимуть повільніше, в Україні посилюватимуться заклики зосередитися на внутрішніх проблемах. Саме на такий аргумент роблять ставку популістичні та ультраправі партії, які ставлять під сумнів доцільність підтримки Києва.

Одним із важелів впливу в цій ситуації стає бюджет Євросоюзу. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що Берлін може заблокувати наступний бюджет ЄС, якщо в ньому не передбачать допомогу Україні. У відповідь Болгарія, Угорщина, Словаччина та Чехія пригрозили заблокувати бюджет, якщо фінансування України до нього включать. Але позиції сторін не рівнозначні: Німеччина є одним із найбільших фінансових внескодавців Євросоюзу, тоді як країни, які виступають проти допомоги Києву, отримують значні кошти з європейських фондів. Тривале блокування бюджету може позначитися на їхніх економіках і внутрішній політиці. Тому Берлін розраховує, що ці держави не зможуть нескінченно використовувати бюджет як інструмент тиску.

Росія намагається скористатися європейськими суперечностями, підтримуючи політичні сили, які виступають проти допомоги Україні. Її вплив поширюється через соціальні мережі та інформаційні кампанії, що підживлюють невдоволення й посилюють популярність ультраправих партій. Для цього Москві не обов’язково відкрито керувати політиками: достатньо формувати середовище, в якому заклики припинити допомогу Україні здаються частиною звичайної внутрішньої дискусії.

Водночас європейський стратегічний курс не зводиться до заяв окремих партій. ЄС рухається до відмови від російських енергоносіїв, а в Німеччині Росію визначають як загрозу. Санкції також мають для Москви відчутну ціну: раніше Росія продавала до Європи значно більше товарів, ніж до США, а її місце на європейських ринках поступово займають інші постачальники. Тому розмови про поліпшення відносин і зняття санкцій поки не означають, що Європа готова повернутися до попередньої моделі співпраці.

Позиції ультраправих партій при цьому не всюди однакові. У Франції суспільні настрої щодо Росії можуть бути жорсткішими, ніж у Німеччині. Деякі представники Національного об’єднання обережно заявляють, що не збираються повністю припиняти допомогу Україні, але хочуть, щоб європейські кошти витрачали насамперед на французьку зброю. Для України це може стати можливістю: підтримку партнерів можна зміцнювати через практичну співпрацю, зокрема у сфері оборонних закупівель.

Для цього Україні важливо підтримувати контакти не лише з тими політичними силами, які вже виступають на її боці. Потрібна системна політична та парламентська комунікація з різними партіями й середовищами. У минулому Україна мала контакти з французькими ультраправими, але надалі вони, схоже, не розвивалися. Так само не завжди вдавалося використати історії, які могли б продемонструвати європейцям особистий досвід українців і прихильників України.

Підтримка Європи не є автоматичною й незмінною. На неї впливають внутрішня політика, економічні інтереси та робота української дипломатії. Тому Україні потрібно зміцнювати зв’язки з послідовними союзниками й водночас працювати з тими політичними силами, позиція яких ще може змінитися. Чим ширшим буде коло контактів, тим стійкішою стане підтримка України під час наступних суперечок у Європі про фінансування, безпеку та власні інтереси.

Новини заразКонтакти