Вартість комуналки - одна з найболючіших тем для українців сьогодні, особливо напередодні нового опалювального сезону. Влада, як завжди, обіцяє українцям "конструктивні рішення", "компроміси" та "індивідуальний підхід до кожного міста". Ще однією "алогічною" ланкою в цьому ланцюжку піару і гарячкових, безсистемних дій уряду стало укладення якогось меморандуму з місцевою владою про консервацію тарифів на опалення та гарячу воду на минулорічному рівні.
Але хто оплатить цей популістський і антиринковий банкет?! Адже не дарма деякі експерти зі старту назвали цей меморандум "фейковим". Адже хто і з яких бюджетів профінансує різницю між адміністративно встановленим тарифом та економічно обґрунтованим? Державний бюджет із дефіцитом загального фонду за січень-серпень 2021 року в 110,3 млрд грн. (при граничному показнику на рівні 5,5 % ВВП, або 246, 6 млрд грн.)? А потрібно буде ще кілька десятків мільярдів гривень. Але де їх взяти? У платників податків чи бізнесу, ще більше посиливши фіскальний тиск?
На мій погляд, навряд чи такі терапевтичні "припарки", сеанси урядових "екстрасенсів" допоможуть "пацієнту", що вимагає термінового хірургічного втручання. Тобто - радикальних реформ житлово-комунальної галузі щодо створення реального, а не ляльково-лубочного ринку в цій сфері, із жорсткою демонополізацією, створення всіх умов для чесної конкуренції та контролю якості цих послуг з боку житлово-комунальної інспекції. Про неї, до речі, уряд віщав протягом декількох останніх років, але на ділі – ані інспекції, ані прийнятної якості ЖК-послуг, лише постійна загроза для споживачів у вигляді перманентно зростаючих тарифів.
В цілому ж у вітчизняній комунальній галузі існує Гордіїв вузол об'єктивних і суб'єктивних проблем, які нерідко посилюються неефективними і непрофесійними діями центральної та місцевої влади. Незалежно від яскравих піар-акцій уряду,істотне підвищення цін на опалення та інші житлово-комунальні послуги неминуче при нинішніх "вихідних" умовах.
А вони сьогодні такі:
Причина ймовірного різкого підвищення тарифів сьогодні - рекордно висока вартість газу на світових (зокрема, європейському) ринках. Газові ф'ючерси продовжують рости в ціні і перетнули позначку в 1 160,55 дол. за тисячу куб. м., а як відомо, на підставі цієї середньозваженої ціни, відповідно до Закону «Про ринок природного газу», формується ринковий тариф на газ в Україні.
Читати такожОпалювальний сезон 2022: коли почнеться і якими будуть тарифиВ результаті маємо дефіцит завантаженості газових мереж в Україні і швидкий запуск "Північного потоку-2«, а також відмову» Газпрому" бронювати додаткові потужності транзиту через українську ГТС (зокрема, свіжий угорський кейс) і недостатню заповненість газосховищ європейських країн.
Синергія цих факторів породила вкрай високі ризики для української житлово-комунальної галузі. По-перше, оскільки ціна газу становить до 80% у собівартості тепла і гарячої води (в залежності від підприємства і обладнання теплокомуненерго кожного регіону), через спурт ціни на газовий ресурс багато постачальників тепла банально не можуть закупити газ на цей опалювальний сезон (хіба що потужно продемпінгує «Нафтогаз»). У той же час, менеджмент цих підприємств не спромігся закупити достатні обсяги газу для опалювального сезону ранньою весною, коли ціни були більш-менш прийнятними. Чи буде уряд компенсувати різницю в ціні газу - питання відкрите.
Крім того, так і не вирішено питання реструктуризації багатомільярдних боргів теплокомуненерго «Нафтогазу», хоча наприкінці серпня поточного року набув чинності відповідний закон. Сума боргів на ринку газу просто космічна - 120 мільярдів гривень, а у теплокомуненерго немає «живих» грошей, багато з них ледве зводять кінці з кінцями. А це означає, постачання тепла напередодні опалювального сезону в багатьох регіонах під загрозою.
Тому не думаю, що реструктуризація піде швидко через складну бюрократичну тяганину. Більш того, не виключаю, що НАК «Нафтогаз» як державної газової монополії в деякому сенсі вигідна така космічна заборгованість. Принаймні донедавна проблеми виробників тепла були монополісту байдужі і «Нафтогаз» справно нараховував підприємствам теплокомуненерго за неоплачений газ штрафи і пеню.
А оскільки регулювання і формування ціни на опалення і гарячу воду «з центру» передано винятково до компетенції місцевих органів влади, не можна виключати, що муніципалітети можуть перекласти дані витрати на плечі домогосподарств, передбачивши ці гроші в структурі тарифу на тепло і гарячу воду.
Олег Тітамир, президент ГО "Українська організація захисту споживачів послуг", спеціально для Главреду