Путінські вояки вирішили почати ще один наступ - на Вугледар. Вони, щоправда, на нього вже наступали, і не раз, але тепер ось почали ще один, новий. Втім, за добу вони так нікуди і не просунулися. Тобто цей наступ має таку ж негативну успішність, як і наступ на Оріхове і Гуляйполе, розпочатий кількома днями раніше. У всякому разі - поки. Будемо сподіватися, що і надалі ситуація не зміниться.
В іншому - обстановка така ж як і вчора. Західні спостерігачі говорять про якісь обмежені успіхи ЗСУ в районі Кремінної. Але поки Генштаб це ніяк не коментує і я теж утримаюся від оцінок.
У медіа багато повідомлень про те, що західні партнери радять Залужному залишити Бахмут. Типу: шкурка вичинки не варта, навіщо втрачати людей через населений пункт, який не має ніякого особливого значення і втрата якого ніяк не вплине на хід війни. Але, я думаю, Залужний краще знає, що має значення, а що - ні. У всякому разі, мені хочеться в це вірити.
Зрозуміло, ситуація на фронті тривожна. Хороших новин небагато. Але було б нерозумно їх чекати в умовах, коли потихеньку починається давно очікуваний наступ росіян.
Тепер кілька місяців ми тільки і будемо чути від російських "воєнкорів" про те, як браві російські десантники (морська піхота, вагнерівці, ополченці "ДНР" та ін.) ось уже четвертий тиждень беруть село Гадюкіно і як героїчно гинуть хоробрі мобіки з якоїсь Богом забутої Кандалакші в невпинних атаках на позиції укронацистів…
Так і уявляю собі Путіна-Карабаса, якому Шойгу-Дуримар бадьоро рапортує: "Ще десять тисяч відер, сеньйор, і золотий ключик у нас в кишені!" Вся трагедія тільки в тому, що це не відра з брудною, болотною рідиною, а живі люди. Які, втім, легко в цю рідину перетворюються…
Однак, для Путіна і Шойгу це не має жодного значення. Для них все це навіть не комп'ютерна гра (вони не знають, що це таке), а олов'яні солдатики, розставлені в дитячій. І вони обидва лежать на підлозі і дивлячись на них збоку, примовляють: "Ах ти так? Тоді я ось звідси кину кіннотників! Тик-дик, тик-дик... Ура! Вжик-вжик, Бабах! Все! Я переміг!”
Морально недорозвинені, інфантильні люди, які не розуміють масштабу скоєного ними злодіяння і при цьому малодушні нікчеми, бояться визнати очевидну поразку. І це єдині причини, за якими війна ще триває.
Якби вони були дорослішими і сильнішими, вже давно б або викинули білий прапор і сіли на лаву підсудних, або просто пустили собі кулю в чоло. Але вони вважають за краще вбивати інших, щоб самим пожити ще хоч трохи... "Помри сьогодні, а я - завтра". Старий табірний принцип, описаний ще Варламом Шаламовим, став девізом цілої країни. Як все це знайомо і зрозуміло. Як це огидно і безпросвітно…
І тому вони починають новий, настільки ж безглуздий і безнадійний як і всі попередні, наступ. І тому з новою силою гребуть по російських містах і селах нових рекрутів, і змушують працювати в три зміни заводи з переробки металобрухту в металобрухт. І мільйони людей, замість того, щоб займатися творчою працею, зайняті тим, що виробляють нікому не потрібні старі танки і бронетранспортери, в яких, як в мідному Бику Молоха, згорають їхні діти.
І тому вже навіть найбільш вперті пацифісти в Європі зрозуміли, що немає жодних шансів переконати Путіна і його оточення зупиниться. Що немає ніяких аргументів, за допомогою яких можна було б їм довести, що вони не мають ні найменшого шансу. Путінською бандою рухає дитячий кураж і тваринний страх за свою шкуру. Вони глухі до голосу розуму і совісті тому, що у них немає ні того, ні іншого.
Тому не залишилося жодного іншого способу зупинити цю війну, окрім як розбити російську армію на полі бою. І ось, нарешті, канцлер Шольц прийняв рішення про постачання Leopard-2 Україні. Ну і, зрозуміло, дозволив і іншим країнам їх поставляти. Для мене це не стало сюрпризом. Я чекав цього рішення з дня на день. І ось воно сталося. Експерти кажуть, що після цього рішення, досить швидко з усіх союзників України можна набрати Leopard'ів на повноцінну танкову бригаду.
Ще практично на дві бригади вистачить тих модернізованих танків Т-72, за якими союзники в Рамштайні-8 вже ухвалили рішення про їх постачання в Україну.
І сьогодні ж пройшла інформація, що Байден близький до рішення поставити в Україну "значну" кількість танків Abrams. Якщо це так, то разом з англійськими Challenger і французькими AMX-10RC і Leclerc набереться ще одна танкова бригада.
Разом, набирається чотири танкових бригади. А це майже стільки, скільки хотів Залужний у своєму інтерв'ю журналу The Economist. Розуміючи, що будь-хто в ситуації Залужного діє за принципом "проси більше - дадуть скільки треба", я особисто роблю висновок, що це рівно і є та кількість танків, про яку він мріяв.
Укупі з усією іншою технікою, по якій теж вже ухвалено необхідні рішення (БМП, бронетранспортери, бронеавтомобілі, артилерія, боєприпаси і т.д.) можна сказати, що Україна до весняного наступу отримає все, що вона просила у союзників.
Особливо хотілося б виділити керований високоточний боєприпас GLSDB з дальністю 150 км, який може запускатися з HIMARS і подібних систем MLRS (німецькі Mars II і англійські М270).
Як влітку ракети цих РСЗВ з дальністю 70 км змінили правила гри, змусивши росіян відсунути склади боєприпасів глибоко в тил, що сильно ускладнило для них логістику і призвело до снарядного голоду, так і тепер, з появою цього нового боєприпасу, у путінських генералів з'явиться практично нерозв'язна задача забезпечити логістику для постачання фронту з глибини більш ніж 150 км.
І якщо на Донбасі це завдання ще може (чисто теоретично) вирішуватися розташуванням складів вже на російській території, то в районі окупованого півдня України, це завдання для деяких ділянок фронту просто не має рішення, оскільки склади не можна розмістити в Азовському морі (а все інше - прострілюється).
Можна просто взяти циркуль і карту, і легко визначити ті ділянки фронту, де, після появи у ЗСУ цього боєприпасу, у росіян будуть проблеми з постачанням. Це і будуть ті місця, де почнеться весняний наступ ЗСУ. І зробити з цим нічого неможливо. Це - геометрія.
Герасимов! Подивися на карту і помри з горя. Який би ти не був неандерталець, але таку елементарну задачку ти вирішити в змозі. Або воюй без снарядів. У мене є маса ідей! Є старі добрі шаблі, списи, дротики...можна ходити в штикову... Хоча, ні... Солдатам все одно треба жратву підвозити. А де її взяти? Склади ж усі розбиті…
Тому скільки мотузочці не витися, а справа наша праведна. Тому ворог буде розбитий, а перемога буде за нами.
Слава Україні!