Загибель президента Ірану Ібрагіма Раїсі абсолютно нічого не змінить ані у внутрішній, ані у зовнішній політиці цієї країни. Справа в тому, що хоча Іран і є диктатурою, але це диктатура з елементами демократії. І президент там є виборною посадою, його легко замінити. Президент в Ірані особливо ні на що не впливає. Це суто офіційна фігура, яка виголошує промови з трибун, наприклад, трибуни ООН.
Голову роль в управлінні Іраном відіграє духовний лідер – аятола Алі Хаменеї. Якби загинув аятола Хаменеї, це була б проблема, бо від нього залежить дуже багато. А таких, як президент Ірану, там скільки завгодно, тож протягом пари годин знайдуть нового. Тому жодних змін у політиці Ірану не буде.
Зокрема не відбудеться змін у співпраці Ірану та Росії – Москва й надалі буде отримувати від нього зброю. Такі питання в Ірані вирішує аятола Хаменеї, а також керівництво Корпусу вартових Ісламської революції, а не президент. Оскільки ті люди, які в Ірані ухвалюють рішення, не постраждали, тому нічого не зміниться.
Втім, слід зазначити, що Іран усе менше і менше співпрацює з Росією щодо продажу їй зброї. Але не тому що боїться санкцій, а тому що йому самому потрібна зброя для власних цілей, зокрема, задля стримування напруги навколо Ізраїлю.
До того ж, виробництво шехедів росіяни налагодили у себе, хіба що купуватимуть у Ірану певні комплектуючи для них. Росіяни у Татарстані виробляють достатньо велику кількість безпілотників, ба більше, вони змогли їх модернізувати. І те, чим Росія зараз атакую Україну, краще за іранські шахеди.
Можна помітити, що останнім часом щось стається з проросійськими політиками: спочатку Фіцо, тепер от Раїсі. Це випадковість. Втім, можна сказати і про певну закономірність: якщо людина йде всупереч певному загальному руху, вона наражає себе на більшу небезпеку, як і пішохід, який у годину пік намагається перебігти проспект Перемоги.
Прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо пішов шляхом конфронтації всередині свого суспільства, почав просувати співпрацю з Росією. Це конфронтаційна для європейської країни теза. Умовно кажучи, Фіцо пішов навпростець через проспект Перемоги у годину пік, відповідно, його «збила машина». Якби він цього не робив, нічого б не сталося.
Загибель президента Ірану Раїсі є випадковістю. Бо так замовне вбивство не здійснюють. Воно завжди характеризується надійністю: система вбивства вибудовується таким чином, щоб із вірогідністю 90% і вище ціль була знищена. А якщо десь у тумані вертоліт кудись врізається і падає, це абсолютно неконтрольований процес, і результат тут не гарантований: чи то він впаде, чи то ні, чи то загине ціль, чи то ні. Якби президента Ірану хотіли б знищити, то за 10 тисяч доларів знайшли б якогось стрільця, який убив би його зі снайперської руки, і це було б абсолютно надійно. А з вертольотом – ненадійний варіант. Не схоже на замовне вбивство.
Та це не означає, що друзі Путіна можуть спати спокійно. Зокрема, Орбан: далеко не всі в Угорщині сприймають його та його позицію, тож він також може догратися. Тому Орбан, думаю, зараз буде дещо стриманішим у проголошенні підтримки Путіна.
Попри те, що все, що сталося з Фіцо та Раїсі, було випадковістю, друзі Путіна обов’язково напружаться і будуть зважати на ці приклади.
Олександр Кочетков, політичний аналітик, спеціально для Главреда
Олександр Кочетков – аналітик, політтехнолог, іміджмейкер. У минулому інженер-конструктор КБ "Південне" і заступник керівника пресслужби президента України.