Цього тижня у Вільнюсі пройде саміт НАТО. Напередодні Україна отримала кілька позитивних сигналів. Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган (один з небагатьох формальних «союзників» Путіна, які залишилися) підтримав ідею вступу України в блок НАТО і погодився відпустити додому захисників «Азовсталі», які, згідно з домовленостями з Росією, повинні були залишатися в Туреччині до кінця війни.
І теоретична підтримка Туреччиною членства України в НАТО, і, особливо, повернення на батьківщину українських героїв – це прекрасно. Але Україна від блоку – і від саміту в Литві – чекає більшого. Вона чекає чіткої вказівки на шлях до НАТО. Гарантій, що якщо не зараз, то в майбутньому Захід готовий бачити Київ своїм рівноправним членом.
Тільки це стане сигналом Росії, що союзники завжди будуть віддані безпеці України і навіть після закінчення війни не послаблять свою підтримку.
НАТО навряд чи може дати настільки сильні гарантії. Хоча в загальному і цілому всі згодні, що майбутнє України має бути пов'язане з НАТО, питання полягає в більш конкретних речах. Чи приймати Україну тільки після закінчення війни, або все-таки можна швидше? Чи можна прийняти в блок країну в стані територіального конфлікту (якщо, звичайно, Україна не поверне собі всі захоплені території, включаючи Крим)? Чи пов'язувати вступ до НАТО з демократичними та антикорупційними реформами?
Заходу потрібно зрозуміти одну просту річ: Україна щодня на полі бою доводить свою прихильність демократичним цінностям. Україна вже - навіть не будучи членом НАТО - захищає інші країни від російської агресії.
Вона - гідний і надійний партнер НАТО. Тепер головне, щоб країни Альянсу її не підвели.
Леонід Невзлін - російсько-ізраїльський підприємець і громадський діяч, один із колишніх керівників нафтової компанії «ЮКОС». Російським судом заочно засуджений до довічного ув'язнення. Після повномасштабного вторгнення підтримав Україну та виступає з критикою режиму Путіна, пише Вікіпедія.