Держбюджет-2025: де Україні брати кошти

Уряду потрібно буде терміново шукати джерела для наповнення збільшеного дефіциту бюджету.

​Державний бюджет України на 2024 рік був ухвалений з дефіцитом 50%. Тобто витратна частина, яка первинно закладалась на рівні 3,2 трлн грн забезпечувалася доходною частиною лише на половину – на 1,6 трлн грн. Решта витратної частини – це дефіцит, який ми в основному покриваємо за рахунок зовнішньої фінансової допомоги та кредитів (державного боргу). Зараз, коли Верховна Рада вже проголосувала за збільшення витратної частини бюджету-2025 до 2,75 трлн, тобто майже на 500 млрд грн, це означатиме, що уряду потрібно буде терміново шукати джерела для наповнення цієї нової суми, яка збільшила дефіцит бюджету.

Один з розрахунків – це підвищення податків, яке, як анонсовано, буде ухвалене заднім числом з 1 жовтня, хоча фактично за нього проголосують в середині чи в кінці жовтня. Але це збільшення податків в поточному році за розрахунками уряду дасть додатково приблизно тільки 55 млрд грн, тобто трохи більше десятої частини від тих 500 млрд, які вже закладені в поточному проєкті бюджету в якості збільшення витратної частини.

Відтак, решту цієї суми (а це приблизно 440-450 млрд грн) уряду потрібно буде шукати фактично в пожежному порядку, а точніше – просити у наших зовнішніх партнерів. І в урядів десятків країн, і в тих міжнародних фінансових організацій, з якими Україна співпрацює, і які, на щастя, допомагають за принципом «стільки, скільки треба». Якщо цей принцип збережеться (а за анонсами заяв політичних лідерів багатьох країн підтримка України залишається неухильною), то можна розраховувати, що цю суму Україна оперативно отримає з різних джерел і таким чином зможе збільшити витрату на оборону в поточному році на 500 млрд грн.

Частину цих коштів доведеться запозичувати. Частина, можливо, буде надана в рамках безповоротної фінансової допомоги саме на цілі оборони. Інше питання, що потім ці запозичення нам будуть або допомагати покривати, або частково чи повністю списувати, але зараз головне – оперативно залучити цей необхідний ресурс, досить немаленький. Адже зараз оборона – це питання виживання самої України і безпеки не тільки України, а як мінімум всієї Європи.

При цьому підвищення податків з 1 жовтня напряму не вплине на окремі товари, тому що базою для оподаткування є не товари, а доходи фізичних осіб, підприємців, підприємств, фінустанов, банків. Тобто прямого впливу на товари немає, але опосередкований вплив буде, тому в разі збільшення податків буде звуження внутрішнього ринку споживання через те, що тоді ми зможемо купувати менше товарів і послуг. Відповідно, це буде означати зменшення споживання більшості українців і українських підприємств, що призводить до впливу на падіння ВВП країни. Тому що внутрішній споживчий ринок є базою для економічного росту, і якщо він звужується, то зростання в таких умовах бути не може.

Але ми бачимо, що є потреба у підвищенні, тому що війна не закінчилась ні в середині цього року, і, напевно, до кінця цього року теж не закінчиться. Інтенсивність бойових дій, на жаль, не зменшується, (а місцями, навіть збільшується), і це, відповідно, вимагає збільшення витрат, це об'єктивний чинник.

Під час війни 5% військового збору – це не надто висока ставка. Свого часу я навіть був здивований тим, що військовий збір запроваджувався на такій мізерній ставці в 1,5%. Адже навіть знаменита традиція київських князів – десятина, тобто 10%, не є високою економічною платою за війну. Тому що від того, як наші Збройні сили будуть мати можливість оборонятись, залежать і результати фактично щоденних обстрілів, від яких потерпає практично вся територія України. А життя українців однозначно коштує більше, ніж 5% наших доходів.

Звичайно, альтернатива підвищенню податків для підвищення доходів бюджету є. На загальнодержавному рівні є як мінімум чотири найбільші корупційні схеми.

Перша – використання офшорних компаній для зовнішніх експортно-імпортних і фінансових операцій, що є масовим явищем в Україні. Від цього бюджет недоотримує щороку від 350 до 500 млрд грн.

Друга схема – це контрабанда на митниці, від якої бюджет недоотримує за різними оцінками від 250 до 300 млрд грн щороку.

Третя схема – це фіктивне відшкодування ПДВ фірмам, які насправді є фіктивними, нічого не виробляють і не експортують. Щорічні втрати від цієї схеми – 200-250 млрд грн.

І четверта схема – це податкові «скрутки», від яких втрати бюджету сягають 150-200 млрд грн. Якщо ми підсумуємо навіть це, то побачимо, як щороку за поточними цінами бюджет втрачає близько 1 трильйона гривень, тобто вдвічі більше, ніж не вистачає цього року.

І якби уряд та правоохоронні органи серйозно зайнялись боротьбою з корупцією, то навіть той величезний дефіцит бюджету, який маємо, ми могли би практично повністю покрити власними ресурсами. Але уряди завжди йдуть найлегшим шляхом – накласти вищі тарифи на населення вищі акцизи на пальне і от зараз – ще й вищі податки на населення і в основному на малий бізнес.

Що ж стосується курсу валют, закладеного до проєкту бюджету на 2024 рік, то реальна практика попередніх років свідчить, що розрахунковий курс, як правило, не виконується. Тобто реальний курс може бути на 5-10% іншим. Причому як міцнішим, ніж той, який закладається в бюджет, так і слабшим.

Враховуючи форс-мажорні обставини найвищої міри, якими є війна, прогнозувати курс неможливо. По-перше, тому, що і курс, і загальна економічна ситуація також значною мірою залежать від розвитку військової ситуації на фронті.

По-друге, через відсутність бази прогнозування, а саме курсової стратегії від регулятора, тобто Національного банку України. Те, що оголосив НБУ як так званий контрольований плаваючий курс – це поняття філософське, а не економічне, тому що воно нічого не означає.

У цьому плані найкращі періоди були тоді, коли в Україні була курсова стратегія так званого валютного коридору, де зазначались мінімальна та максимальні позначки курсу. Як правило, цей коридор був не дуже широким, і в рамках цього валютного коридору і бізнес і населення могли прогнозувати свою діяльність і своє життя. Навіть контрольований плаваючий курс – це ні про що. А оскільки немає курсової стратегії, гадати можна скільки завгодно, саме тому і називають цифри у 44, 45 та навіть 50 гривень за долар. Але ці цифри – не більше, ніж гадання.

Андрій Новак, голова Комітету економістів України, спеціально для Главреду