Росія-2024. Прогноз. Якщо коротко:
- стабільність макроекономічних показників буде триматися на частковому використанні фонду національного благополуччя ( мінімум 1,3 -1,5 трлн рублів із приблизно 4,5-4,7 трлн, які там накопичені) та на знеціненні рубля. Простіше кажучи, за макростабільність заплатять росіяни погіршенням свого життя. Зараз 43% росіян говорить, що їхній рівень життя погіршився. На середину - другу третину року таких буде до 50%. Чи є це критичним? Поки сказати складно, але можемо допустити, що незадоволення владою і бажання завершити війну буде різко наростати ближче до кінця 2024 року (якщо не буде гучних перемог). В той же час, посилення інтенсивності нарощування ВПК в ущерб іншим галузям призведе до колапсу в цілому ряді цих самих галузей з усіма відповідними наслідками для економіки і соціалки.
- Якщо інтенсивність боїв буде такою, як в цьому році (втрати в районі 15 тис на місяць), Путіну не потрібна буде мобілізація. В той же час, наприкінці 2024-2025 роках, метод вербовки по бідним регіонах контрактників буде різко ускладненим. Бажаючих буде мінімум і єдиний резерв (без оголошення мобілізації) - 100% переведення строковиків в контрактники.
- Росія не стала васалом Китаю, як багато хто в нас про це говорить. Росії потрібно приблизно два роки для того, щоб стати технологічно залежною від Китаю в, так званих, галузях економіки 21 століття. В той же час, Китаю не потрібен розвал Росії, а потрібна слабка Росія зі зрозумілим керівництвом. Україна потрібна для Китаю і обовʼязково з виходом до Чорного моря. Щоб зістрибнути з китайської голки технологій у Путіна є рік півтора, далі це буде зробити значно складніше, хоча, навіть у випадку ще більшої технологічної залежності, це не означатиме, що Росія стає васалом Китаю. Якщо Китай не почне гру по заміні Путіна.
- Вибори Путіна - це вибори довічного імператора зі зміною правил гри. Тепер, «модель Березовського», коли знищувалися опоненти» перетворюється на «модель Пригожина», коли знищується будь-хто, кого запідозрили в нелояльності. Це не значить, що убʼють всіх і почнеться терор, але понятійне право розправитися з будь-ким, Путін бере собі. Страх бути знищеним лише за невелику нелояльність чи самостійність - стає головним рушієм для співіснування еліт.
- Головна війна еліт більше не працює в логіці транзиту влади, а працює виключно в логіці створення «посад(и)» сірого(их) кардинала(їв). Модель майбутнього управління Росією має два полюси. Перший - неоандроповщина (проект Партушева-Чемезова), коли невеличка група людей в центрі, через силові структури управляє країною. Другий - модель Кірієнка, яка передбачає створення балансу між силовиками та не силовиками у вигляді створення КПРС-2 на базі «Єдиної Росії». Судячи з усього, буде обрано гібридна модель, де 70-80% буде віддано силовикам. Але за будь-яких обставин, Росія в 2024 році буде остаточно переходити на рейки страху і доносів на фоні поступового закриття зовнішнього світу від населення.
- Чи готова Росія до затяжної війни? І так, і ні. Путіну, виходячи з усього вищесказаного, вигідно було б піти на переговори в 2024 році. Теоретично, в другій половині року існує імовіірне вікно можливостей для переговорів. І тут треба розуміти, що переговори, можуть бути вигідні і нашим ключовим союзникам. Правда, вірогідність такого сценарію, складає 50 на 50.
Денисенко Вадим Ігорович (нар. 7 квітня 1974, Київ) – журналіст, бізнесмен, народний депутат України VIII скликання. У 1997 закінчив Київський університет імені Т.Шевченка, спеціалізація «Українська мова і література», в 1998 – факультет гуманітарних наук Києво-Могилянської академії.
Доктор історичних наук (дисертація про створення авторитарного режиму Віктора Януковича, співзасновник Еспресо TV, співавтор книги про наріжні закони функціонування політики "політики не брешуть"), пише Вікіпедія.
Виконавчий директор Українського інституту майбутнього (2020-2023).
З вересня 2023 і дотепер – радник керівника Української добровольчої армії (УДА) Дмитра Яроша з інформаційних питань.