Росія - це в історії наїжачений їжак. На кордонах постійно ось якась армія, все стоїть: "Ось все, зараз вам дамо гадам. Ви отримаєте. Ви нас повинні боятися", а всередині порожнеча. Тому що територія там не розвивається, люди живуть погано, особливо в якійсь глибинці і так далі.
Ось і у них ця внутрішня порожнеча – це проблема, яка не дозволяє їм нормально відчувати смак життя. Вона їм нормально жити не дозволяє. Росіяни повинні зрозуміти, що життя після імперії, насправді, це не катастрофа. Як правило, життя потім налагоджується, і це життя стає навіть смачніше і краще. Скажімо, Австрія колись була ключовим елементом великої імперії Габсбургів.
Іспанія була імперією. Після імперії життя не закінчується. Після імперії життя може, нарешті, звернутися вглиб, в себе. Ти можеш перестати турбуватися: "а як же нам ще щось завоювати, і намагаєшся ось це все господарство утримати". І просто переходиш до внутрішньої перебудови, і концентруєшся на цьому. Ось це той шлях, який належить пройти Росії. Неминуче. Це питання часу. Через 5, через 10, через 50 років, але вони до цього прийдуть. Наше завдання полягає в тому, щоб провести роботу щодо того, що це нормально, і перекидати їх в цей стан.
Ілюстрація, яку я зараз наведу, це якраз ціна імперії, коли починає торкатися тебе. Тому що, коли в 2014 році вони всі там кричали "Крим наш" в Росії, то, за великим рахунком, 99,9% населення це ніяк не стосувалося. Це їм нічого не коштувало. Ти просто сидів перед телевізором. Ти просто дивився з ранку до вечора ці блоки новин, за якими показували цих "зелених чоловічків". І ти робив собі тату "Крим наш", бігав з прапорцем, просто під пляшку горілки зі своїми друганами ці всі справи обговорював.
І, звичайно ж, абсолютна більшість росіян підтримувала ідею, що анексія - це правильно, це добре, це чогось там вирішує, чогось там дозволяє. Але сьогодні теза "Крим наш" вимагає буквальної дії з їхнього боку. Тому що, виявляється, що для того, щоб підтвердити тезу "Крим наш", потрібно віддати своє життя в буквальному сенсі цього слова. Тому що, якщо ти живеш зараз в Криму, і ти там бігав з цим російським прапорцем, аквафрешем, в 2014 році, то воєнкоми, які приходять до тебе, вони не питають ти там за Кримнаш був або був за Україну. Їх взагалі це не цікавить. Вони дивляться на тебе просто як на мобілізаційні ресурси, і забирають тебе туди, кидають в окопи під Херсон або в Запорізьку область, або кудись ще, і ти просто дохнеш, тому що тебе не екіпірують, тобі нічого не дають, тебе нічому не вчать. Ти просто повинен грудьми своїми захистити "Русь-матінку", тому що її керівництво вирішило відірвати ще й шматок території України або всю Україну, щоб вас потішити, ваше самолюбство, а свою владу, яка спрямована на те, щоб грабувати Вас з ранку до вечора, утримати таким чином.
Якщо ми подивимося на Росію за останні 22 роки Путіна, то дуже чітко видно, що як тільки рейтинг починав йти вниз, то відразу з'являлася якась війна. Кожного разу цьому передувало зниження рейтингу. Тобто, для них війна - це просто інструмент утримання влади. Вони весь час рухаються між колапсом, тому що коли населення звертає увагу на внутрішні проблеми, будь то 1613 рік або будь то 1917 рік, то починається колапс.
Тому для того, щоб подолати колапс, вони не знаходять нічого кращого, ніж запропонувати експансію, щоб експлуатувати якусь велику ідею побудови комунізму, якщо брати комунізм. Або ідею побудови Російської імперії. Або ідею православ'я, яке потрібно поширювати на схід і так далі. Тому все це завжди врешті-решт все одно призводить до колапсу, але за колапсом слідує новий етап експансії. Це потрібно розуміти. Саме тому росіяни повинні зрозуміти, що експансія повинна бути спрямована всередину, на облаштування. Питання, як нам облаштувати Росію або як ми називаємо побудову, для них має бути ключовим.