Головним вигодонабувачем вибуху на Близькому Сході, війни між Хамасом і Ізраїлем виявляється повинен був бути не Іран або Росія, а Китай. Росія та Іран, поза своїм бажанням, виявилися лише виконавцями волі Пекіна. З одного боку, боротьба з Ізраїлем, одвічним союзником США, руками радикальних проксі-силами - хамасевцамі це хороший майданчик для боротьби Китаю з США. З іншого боку, це спосіб відтягнути увагу і сили Америки, як від України, так і від Тайваню. Але головна причина активного вторгнення Китаю на Близький Схід через Іран і Росію це загроза, гостра геополітична конкуренція його десятирічному грандіозному проекту «Шовковий шлях - один шлях, один пояс і одна доля».
Після саміту в 20-ки великих країн в Делі раптом з'ясувалося, що у проекту «Шовковий шлях" з Китаю в Європу є енергійний реальний конкурент - проект «Індія - ОАЕ - Саудівська Аравія - Ізраїль», в який захід і багаті арабські країни збиралися вкласти один трильйон доларів. Ось чому голова Китаю Сі відмовився їхати на саміт в Делі. Реалізація цього проекту остаточно губить надії Китаю прорватися на захід, в Європу, минаючи США.
У Китаю 10 років тому було два шляхи, два варіанти маршруту «Шовкового шляху».
Перший маршрут, на який так розраховував Кремль - через Казахстан і Росію, але поразка Россії в російсько-українській війні і прийняття Фінляндії і Швеції в НАТО остаточно закрило це шлях Китаю в Європу.
Другий маршрут Шовкового шляху повинен був минути Росію і через Афганістан, Пакистан, Іран і Сирію прорватися до портів Європи. Але після того, як Хамас, за допомогою Россії та Ірану, напав на Ізраїль ситуація вийшла з-під контролю. Незвично різка реакція країн західного світу, солідарного з позицією Ізраїлю, зіткнулася з гострою про Палестинської реакцій в арабських країнах Близького Сходу і деяких країнах Європ. Але Китай не вміє вчитися на своїх помилках (дружба з Путіним) або бути миротворцем.
Таким чином, військово-політичний конфлікт Ізраїлю і Хамасу, в разі його поширення на інші країни, загрожує затягнутися на роки, що ставить хрест на «Шовковому шляху» Китаю через Близький Схід.
Віктор Сергійович Небоженко (нар. 14 лютого 1953, Жмеринка) — український політолог, соціолог. Директор соціологічної служби «Український барометр». Кандидат філософських наук, пише Вікіпедія.
Працював в Інституті філософії Академії наук України, Інституті соціології Академії наук України.
У 1994-му брав участь в першій президентській кампанії екс-прем'єр-міністра України Леоніда Кучми.
З 2003-го — керівник соціологічної служби Національного інституту стратегічних досліджень при Президенті України, директор Соціологічної служби «Український барометр».