У російської політичної еміграції має бути якась спільна справа, яка виправдає сенс її існування. І цією справою не можуть бути нескінченні форуми і конгреси, представництво "хороших росіян" перед Заходом. Все це приємно і цікаво, але практично ні на що вплинути не може.
Заколот Пригожина показав, що режим слабкий і не в змозі ефективно захистити себе від збройної атаки зсередини, з боку потужної повстанської армії.
Навіть Ходорковський нарешті визнав давно очевидне: "Зараз ми бачимо, що диктатурі здатні протистояти тільки озброєні люди".
Формування російської повстанської армії для визвольного походу в Росію могло б стати головною спільною справою російської еміграції.
Зараз існує кілька проектів підтримки збройного опору, з яких я виділив би цивільну раду, як найбільш продуманий і прозорий. Наступний крок - створення повстанської армії для походу за свободою "На Москву!", на підтримку якої могли б вкласти сили і кошти лідери та активісти політичної еміграції.
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".