В останній час в Україні ми спостеріагаємо процес десекуляризації. Вже, навіть, не кризу світською держави, а майже неприховану відмову від світкості на користь збільшення присутності Церкви у всіх сферах життя. В умовах погіршення якості освіти, втрати наукою провідної ролі в поясненні навколошнього світу, примітивізації та архаїзації масової свідомості людей, десекуляризація несе в собі значні ризики для майбутнього України. Насправді, ми не отримуємо “ренесанс Віри”, як це намагаються нам подати деякі релігієзнавці. У нашому випадку, ми ризикуємо увійти в нові “темні часи” псевдомістичної свідомості та мракобісних забобонів.
Читайте такожУ пошуках кращого життя: чому українці активно їдуть за кордон
Ми маємо для себе з’ясувати, яку державу ми хочемо будувати. Державу з забороненими абортами, криміналізацією атеїзму та агностицизму, державною релігією, офіційною конфесією, обов’язковим вивченням Слово Божого з дитсадка, контролем за відвідуванням церквних заходів тощо. Суспільство, засноване на дискурсі нетерпимості, псевдомістицизмі та псевдонаукових доктринах? Ми хочемо нових “благословенних “темних часів”?
Чи ми прагнемо розвитку, самореалізації людини, дотриманя прав і свобод, зменшення втручання держави в приватну сферу?
У серпні цього року Український інститут майбутнього спільно з New Image Marketing Group провели нове соціологічне дослідження, у якому зокрема була приділена увага віросповіданню українців. За результатами дослідження, проведеного серед 5 тисяч респондентів, 13% респондентів вказали, що є нерелігійними. Серед молоді 18-30 років цей відсоток піднімається до 23%.
Це оптимістичні цифрі. Вони дають нам шанс подолати архаїчний морок “завтра в минулому” та увійти в майбутнє без забобонів.