Минулого року нам заявили про те, що Україні вистачило 18,5 мільярдів кубометрів газу на весь рік. Багато це, мало, і на що вони пішли – ми не знаємо (і не знаємо, як вони накопичувалися). Але ми знаємо, що до осені ми начебто наскирдували у наших сховищах 15 мільярдів кубометрів газу, і нам цього вистачило.
Хочу нагадати, що Європа цього року вийшла з опалювального сезону з запасами газу, залежно від країни, від 60 до 80 відсотків, хоча раніше з такими кількостями деякі країни лише входили в нього. Ми теж вийшли з непоганими показниками, близько 10 мільярдів кубометрів, але враховуючи те, що у нас впало все (промисловість тощо), виникло питання – багато це чи мало, та чи відповідає цей обсяг дійсності.
Минулого року я був дуже непопулярним зі своїми оцінками, і сперечався через них з колегами. Але з моєї точки зору все виглядає так, що все населення України, що залишилося в країні, на свої потреби (включно з газом для підігріву їжі, води, індивідуальне газове опалення) витрачає близько 9 мільярдів кубометрів. Мої колеги казали, що це неможливо, бо лише теплокомуненерго раніше споживали 8. Але я дивлюся по лінії зіткнення, тощо, і у мене все співпадає. Тобто 9 мільярдів з цих 18,5 населення минулого року використало. А надлишки газу, які почали зʼявлятися, почали тиснути на його ціну як на теренах України, завдяки чому запустилися навіть декілька газохімічних виробництв взимку, так і в Європі. Тому ціна знизилася, бо дівати газ було нікуди. Коли зараз уряд каже, що в нас у сховищах вже накопичено близько 13 мільярдів кубометрів газу, то треба говорити про те, що в нас є з них 4 мільярди кубометрів, які гіпотетично не мають враховувати. Як кажуть аналітики – буферний (технологічний) газ. Нагадаю, що українські газосховища розраховані на близько 32 мільярди кубометрів газу, але фізично можуть вмістити 40 мільярдів. Однак якщо дістати усі 40, то газосховища просто перестануть працювати. Тобто близько 10 мільярдів має складати саме буферний газ, і якщо нам кажуть, що з цих 10 мільярдів 4 потрапили у розрахунок 13,5, то реально ми маємо 9 мільярдів. Бо підняти цей газ з підземного сховища можна, але лише один раз, а потім сховища доведеться довго ремонтувати.
Ми знаємо про те, що уряд почав викуповувати газ приватного виробництва у українських виробників. Тому що їм протягом останніх півтора року погано жилося з двох причин – через те, що рентні платежі нараховувалися по цінах на газ, які включають в себе ринок ТТF (газовий хаб у Нідерландах, – ред.), де ціни злітали до 3 тисяч євро за тисячу кубометрів. На початку вторгнення газовидобувники зіткнулися з тим, що за такими цінами їхні рентні платежі у півтора рази вищі за ціни, за якими вони можуть щось продати в Україні. Коли промисловість зменшилася на 70 відсотків, їм дозволили платити ренту лише за проданий газ, хоча до того її мали оплачувати з моменту видобутку газу. Цього року їх відпустили і сказали, що Нафтогаз купуватиме газ, тому що експорт заборонений. Якщо минулого року було викуплено 250 мільйонів кубометрів, то цього року вже близько 800. Це непогана тенденція, але експорт все-таки заборонений.
По цифрах нічого не ясно, але, ймовірно, Укргазвидобуванням буде видобуто на 1-2 відсотки більше, ніж минулого року. Укргазвидобування – це більше 70 відсотків українського видобутку загалом, і 1-2 відсотки – це велика сума. При цьому одні приватні компанії втратили десятки відсотків, інші – декілька. Але оскільки їхня доля у видобутку складає близько 25-30 відсотків, то можна очікувати, що близько 18-19 мільярдів кубометрів газу буде видобуто. Звідси витікає простий висновок – якщо нам вистачило газу минулого року, то і цього року нам його вистачить (навіть власного видобутку).
Чим відрізняється минулий рік від теперішнього? Позитив полягає у тому, що Європа вже має запаси газу на 90 відсотків, і якщо нам буде потрібний газ, то нам його нададуть. Також позитивна новина в тому, що до підземних сховищ закачують газ нерезидентів. Тобто європейці раніше вже заповнили свої газосховища під завʼязку, а тепер заповнюють наші, і це добре, бо це забезпечує і роботу ГТС України, і певний дохід має оператор підземних сховищ газу в Україні. Негативний момент полягає у тому, що ми не знаємо, скільки саме складає газ нерезидентів та скільки з цього газу залишків газу від приватних газовидобувників. Але баланс газу приблизно такий, який дозволить нам пережити зиму, якщо вона буде такою, як минулоріч.
Росіяни минулого року припустилися лише однієї помилки, коли почали виносити нашу інфраструктуру ще в жовтні. Якщо б вони почали це робити десь в грудні і атакували б моментально, вони б спричинили суто гуманітарний колапс в Україні. А за рахунок того, що вони почали в жовтні, то цим росіяни створили українцям щеплення психологічним звиканням. Ми зрозуміли, що ми і так проживемо, і це, мабуть, найголовніший момент. Тому гуманітарна криза, коли ми перелякані, а навколо усе замерзло, нас вже не злякає. Що б не відбувалося – це мине за два-три дні чи тиждень.
До того ж, тепла зима теж не допомогла росіянам, бо і Європа не налякалася, і в нас не було так страшно. І зараз, якщо і щось буде, то це теж вже не так страшно.
Ще один момент – розумні люди з невеликого бізнесу зрозуміли, що від держави очікувати немає чого. Вони сотнями тисяч купили генератори, зрозуміли, що це дуже дорога забавка, але вже знають, як з ними працювати. Тобто обʼєднуються на 3-4 "ларьки", створюють екосистему, яка спочатку заряджає генератом електричну банку, а вже потім вона роздає електричну енергію, і не треба, аби генератор постійно працював. Такі екосистеми вже зʼявилися, я сам собі таку придбав і всім раджу. Крім того, бізнес почав ставити собі сонячні панелі та замовляти пічки, бо зрозумів, що восени сонце не виручає, але потрібно обігрівати приміщення. А влітку на державу вже ніхто не розраховує – є приклади, коли люди встановлюють собі газоелектричні станції, не чекаючи держави, яка мала б це ставити, і виходять на ціну газу у 3,72 гривні. Тобто бізнес, особливо середній та великий, потроху робить те, чого не зробила держава.
Андрій Закревський - експерт з питань енергетики.
Інженер з видобутку нафти і газу, аспірант МНТУ ім. Бугая. Директор і консультант з розвитку українських видобувних і нафтосервісних компаній ( «КУБ-ГАЗ», «Регіон», «НТП Бурова Техніка»). Керівник проекту «Перший Буровий Портал».
Сфера наукових досліджень: геофізичні дослідження при бурінні та експлуатації горизонтальних свердловин, екологічні та економічні аспекти впровадження технології ГРП на виснажених родовищах України. Вивчення впливу нафтогазової галузі на біорізноманіття України. Промислова екологія. Послідовний прихильник впровадження методів ГРП і колтюбінгових технологій в українській нафтогазовій галузі.
Керівник консалтингової агенції "ЕнергоДжерела" та голова правління асоціації "Нафта і газ України".
Андрій Закревський, спеціально для Главреда