Ситуація з хейтом на адресу Пташки (Юлія Поліщук після отримання нагороди з рук президента похвалила його у фейсбуці і отримала хвилю хейту у коментарях і від ломів, лояльних до Порошенка, - ред.) продемонструвала одну з найгірших вад частини нашого суспільства. Я називаю це політичною фіксацією - коли людина так психологічно узалежнюється від конкретного політичного персонажа, в даному випадку Порошенка - що втрачає притомність і починає становити загрозу для інших людей. Будь-яку критику на його адресу вона сприймає як особисту образу, так само, як і будь-які прояви симпатії або лояльності до його ворогів чи опонентів з боку інших. Перманентний пошук ворога, сканування віртуального простору на предмет потенційних загроз об'єкту захоплення і як наслідок - постійний параноїдально-оборонний стан, дуже виснажливий для психіки та нервової системи. Не дивно, що в результаті багатьох плавить.
Безумовно, це девіація. Головна складова - пострадянський патерналістський комплекс, ілюзія потрібності та відсутність об'єктивної можливості для самореалізації за межами цієї схеми. А найогидніше - те, що це заохочується та стимулюється політтехнологами, які логічно вбачають в цьому простий шлях для збереження та підтримання тонусу електоральної бази клієнта. Збереження здорового глузду підшефних до завдань політтехнологів не входить. І це абсолютно російський метод - типовий "гойда-стайл" в українських декораціях.
Звідси всі ці люди, яким гортензії, онуки та куполи церков на аватарках не заважають висловлювати нелюдські думки, адже їм не просто дозволяють дегуманізовувати ворога - їх заохочують у цьому. Проблема в тім, що цей ворог - уявний. Але визнання цього факту часто означає визнання марності та нікчемності власного буття.
Що робити з цим? На жаль, нічого. Точно не протиставляти цьому хейту симетричний хейт. Ненависть живиться ненавистю. Сприймайте таких осіб поблажливо, адже вони жертви ресентименту тривалістю в життя.
Пташці - вітання із заслуженою нагородою.