Депутати Європарламенту ухвалили резолюцію, у якій закликали розширити санкції проти білоруської влади, а також наголосили на необхідності розглянути у Міжнародному суді злочини Олександра Лукашенка проти громадян Білорусі.
Але після її ухвалення нічого не станеться, тому що резолюції Європарламенту носять рекомендаційний характер і у своїй більшості не виконуються - їх, як максимум, беруть до уваги, але це не є обов’язковим документом.
Наприклад, резолюцій Європарламенту дуже багато, у тому числі, і по українсько-російським питанням.
Бо насправді, робота європарламентарів, як і українських народних депутатів, на 90% складається з імітації бурхливої діяльності і з дуже невеликим коефіцієнтом корисної дії, аніж із реальної роботи. Тому сприймати всерйоз подібного роду документи не варто.
Як правило, такі резолюції передають Єврокомісії та єврокомісарам, а вже вони ухвалюють рішення про те, чи брати їх до уваги, тобто реалізовувати чи ні.
Найімовірніше, що цей документ буде поховано у кабінетах. У даній ситуації депутати Європарламенту цим документом просто хочуть показати, що вони віддані демократичним цінностям, на яких базується Європейський Союз і, відповідно, засуджують ситуацію у Білорусі та її керівництво, а також проявляють солідарність із Польщею та Литвою і, відповідно, солідарні з білоруською опозицією.
Читайте такожТе, що мертве, обов'язково помре: про тоталітарний режим Путіна-Лукашенка
Тож, скоріше за все, і у випадку з Білоруссю будуть ухвалені секторальні санкції або ж додаткові санкції щодо окремих осіб у білоруському керівництві. Тобто до санкційного списку додадуть ще двох-трьох людей і на цьому усі заспокояться. Але говорити про трибунал для Лукашенка, навіть за наявності резолюції, трохи смішно.
Костянтин Бондаренко, політолог, історик, керівник фонду "Українська політика", спеціально для Главреду