Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський у нещодавньому інтерв'ю CNN розповів про те, що Україні вдалося стабілізувати фронт на Покровському напрямку.
Об'єктивно можна розраховувати, що наступального потенціалу російської армії вистачить ще приблизно до середини-кінця вересня. Це не означає, що росіяни зовсім припинять наступи, але сил для проведення масштабних наступальних кампаній з можливістю просування вглиб території в них буде значно менше. І якщо у нас в достатній кількості будуть і зброя, і резерви, як людські, так і в боєприпасів та техніки, то ми зможемо цей російський наступ нівелювати.
Як приклад можна навести ситуацію на захід від Бахмуту, у Часовому Яру, де ще з весни багато експертів прогнозували втрату міста, оскільки у цьому невеликому місті росіяни сконцентрували багато сил і ресурсів.
Крім того, ми пам'ятаємо, як за планом весняно-літньої наступальної кампанії росіяни планували вийти на річку Оскіл з півночі на південь, тобто з Харківської до Донецької області. Армія РФ у кількох місцях намагалася перерізати підступи до нашого угрупування, але їм цього не вдалося і дотепер. Отже, росіяни не загрожують Лиману та містам Святогірськ, Слов'янськ, Краматорськ, де РФ планувала нависати з півночі.
У свою чергу, район Білогорівки фактично є нашим вклиненням у смугу оборони росіян. І це – свідчення того, що навіть Луганська область не взята РФ до кінця. Вони дуже хотіли б продемонструвати своєму народонаселенню те, що контролюють повністю хоча б одну область, але наразі не в змозі цього зробити.
Це і є результати російської літньої наступальної кампанії. У РФ бачать наші вклинення в районі Бахмута, біля Кліщіївки, Андріївки, Курдюмівки, і там теж росіяни не можуть заявити, що вони вирівняли фронт. Вони дуже хотіли б взяти Часів Яр та, очевидно, панівні висоти, з яких можна контролювати територію та, в тому числі, околиці Бахмута, але їм не вдалося цього зробити. При тому, що з того часу минуло вже фактично чотири місяці та на цей напрямок були кинуті величезні сили (адже Часів Яр просто стирався і авіацією, і артилерією).
Дуже важка ситуація в районі Нью-Йорка на Торецькому напрямку. Однак Торецьк тримається, Нью-Йорк, де частина наших сил перебувала в оточенні, вдалося деблокувати. Укріплення у цих районах існували ще від 2022 року, і до цього часу росіянам не вдалося їх взяти.
Дійсно, є просування РФ на Покровськ, але останнім часом ми бачимо, що його вже збито, як і сказав головком. Тим паче, що одразу після того, як була налагоджена ситуація на Курщині, Сирський одразу переключив свою увагу на цей напрямок. І ми бачимо, що ситуація тут почала вирівнюватися – були кинуті додаткові резерви, зупинено просування росіян.
Ще нещодавно ми обговорювали, чи впаде Покровськ, чи вийдуть росіяни на околиці Мирнограду, але бачимо, що все їхнє просування фактично зупинено. Тому тепер росіяни перемикаються на південь Донеччини, на Курахівський напрямок поблизу Невельського та Курахівського водосховища. Ситуація там теж доволі важка, особливо у напрямку Гірника, в районі Красногорівки. Не менш важка ситуація і в районі Вугледару – це місто теж укріплене, там тривалий час перебувала 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців. І зараз росіяни намагаються обійти місто з тилу в районі сіл Костянтинівка та Водяне. Адже в лоб з півдня РФ не може взяти Вугледар і тому намагається зайти в місто з півночі, однак просування там немає.
Якщо подивитися на всі вклинення, то можна говорити про те, що росіянам не вдається вирівняти свою лінію фронту. Вони б цього хотіли, щоб мати можливість окопуватися з наближенням осіннього сезону. Це було їхнім завданням мінімум – взяти Покровськ, Нью-Йорк, Торецьк, Часів Яр, Курдюмівку, Кліщіївку, Білогорівку. І зараз ми бачимо, що наступальний потенціал росіян збитий, і замість трьох напрямків, на яких росіяни концентрували свої зусилля на початку літа, зараз вони фактично сконцентрувалися на одному напрямку, Покровському, але і там припинили рух.
З військової точки зору це була дуже складна операція, адже високомобільні війська, а саме десантно-штурмові підрозділи та підрозділи ССО, довелося перекинути з Донеччини на Курськ. Але, тим не менше, ситуацію вдалося втримати так, щоб навіть Покровську не загрожували війська РФ, а це було мега складним завданням.
Відповідно, усі плани росіян зірвані. Звісно, цей каток досі їде, і тут варто нагадати про те, як в інформаційному полі обговорювали небезпеку, яку угруповання «Север», чиї резерви готували за Уралом, створювало ледь не для всієї Європи. Однак найбільші європейські навчання, які проводилися від початку року, були заточені на те, щоб протистояти загрозі північному флангу НАТО. Але Україна зараз нівелює цю загрозу, адже зараз усе це угруповання не може вибити ЗСУ з Курщини.
Тому ситуацію потрібно розглядати комплексно. Війна триває не на Донбасі, а на всій протяжності державного кордону з Російською Федерацією. На Харківщині, в районі Липців, відбиті атаки ворога, і на Курщині є успіх, знято загрозу наступу на Суми, Чернігів та оточення Харкова.
І це – приклад демонстрації Європі спроможностей України, які були і залишаються мінімальними. Тому що це обсяг допомоги від Заходу не відповідає заявленим 63 мільярдам. Відповідно, ми мінімальними ресурсами здійснюємо операції політичного рівня, фактично виконуючи роботу, для якої створювався Північноатлантичний блок.
Сергій Кузан, голова Українського центру безпеки і співробітництва, спеціально для Главреду
Сергі́й Васи́льович Куза́н (нар. 16 травня 1984, місто Прилуки Чернігівська область) — український громадський та політичний діяч, волонтер на допомогу українським військовим, голова «Молодіжного націоналістичного конгресу» (2011—2015), один із засновників і координаторів, заступник Голови Проводу всеукраїнської мережі «Вільні Люди», один із координаторів ініціативи «Вимкни Російське», пише Вікіпедія
Голова Українського центру безпеки та співробітництва.