Те, як Дональд Трамп намагається вирішити проблему ризиків створення Іраном ядерної зброї - один з ідеальних зразків його політики. Вирішити проблему, яку він сам актуалізував своїм ідіотським рішенням 2017 року.
Історія питання. Атомні амбіції Ірану розпалили кровопролитна війна з Іраком після Ісламської революції і наявність ядерної зброї у Ізраїлю. Активізація ядерної програми на початку 90-х призвела до введення низки суворих санкцій на додачу до післяреволюційних.
Але справжній двіж почався після терактів 11 вересня, коли адміністрація Джорджа Буша розпочала серію війн в регіоні. Що спонукало Іран активізуватися в тому числі в ядерній програмі.
Ідея вторгнення в Іран теж існувала, але 2006 року після затягування війн у Іраку і Афганістані не знайшла підтримки за “пізнього” Буша. А за Обами померла остаточно, бо треба було тушити пожежі і світову кризу.
Після подій Арабської весни, появи ІДІЛ і загострення регіональної кризи, з’явилась потреба стабілізувати ситуацію, залучити Іран до більш відповідальної поведінки, уникнути розростання нових конфліктів. 2013 року іранську світську владу вчасно очолив поміркований президент Хасан Рухані і всі двері до угоди було відкрито.
Ядерна угода 2015 року між Іраном, США, ЄС, Росією і Китаєм передбачала обмеження іранської ядерної програми і поступове зняття санкцій. Хоча Ізраїль і американські євангелісти критикували угоду як "занадто м’яку", вона справді знизила напругу і на кілька років стабілізувала регіон і зробила Іран більш “прозахідним”.
До речі, і Україна теж почала планувати спільне майбутнє - у травні 2016 Клімкін злітав до Ірану, де отримав підтримку української територіальної цілісності, країни домовились про розширення партнерства.
Чому Трамп скасував угоду? У 2017 році Трамп в односторонньому порядку вивів США з ядерної угоди через бажання знищити будь-яку спадщину Обами, тиск зі сторони євангелістських кіл і проізраїльських лобістів, віру у можливість "кращої угоди". Тоді якраз ІДІЛ притисли і здавалося, що можна натиснути, і отримати БЛИСКУЧУ ПЕРЕМОГУ.
Звісно, все пішло не по плану. І наслідки стали доволі очевидні відразу.
Іран повернувся до прихованого експорту нафти, в основному до Китаю.
Активізувалась співпраця Ірану з КНДР у сфері ядерних технологій.
Відносини Ірану з Китаєм і Росією суттєво поглибилися. Що ми і відчули 2022 року. На собі.
Станом на 2025 рік розрив ядерної угоди виглядає абсолютним абсурдом, який не приніс нічого крім шкоди. І Донні вирішив прокрутити фарш назад.
Але тут є проблема. Хоча в Ірані і є зацікавлені в новій угоді ділові і політичні кола, яким санкції завдають значних збитків, укласти угоду буде набагато важче ніж 2015. Рухані вже давно не президент і в опалі. Не зважаючи на успіх Ізраїлю проти Хезболли і падіння режиму Асада хусити все ще дієздатні, шиїтські проксі в Іраку посилилися. Іран все ще може відносно легко заблокувати торгівлю у Перській затоці, а вторгнення в Іран все ще несе купу ризиків. Особливо - без сухопутної бази в Іраку.
З пошуком союзників по примусу Ірану до угоди теж не склалося. Росія у такій угоді вкрай не зацікавлена і буде активно перешкоджати процесу перемовин. Бо повноцінне повернення іранської нафти на ринок - це значні збитки для Росії. Уряд Нетаньягу радо б вписався у ще одну війну заради збереження влади, але Трамп фактично викинув уряд Ізраїлю з процесу перемовин. Через небажання дратувати ключові арабські країни регіону, які хочуть нейтралізувати Іран без великої війни. Перебіг якої неможливо спрогнозувати.
Угода 2015 року була укладена в унікальних історичних умовах. І її було легко розірвати, але перезібрати наново - вже практично неможливо.
І, враховуючи як швидко наш світ скочується в хаос, війна США проти Ірану - навіть у надзвичайно невигідній конфігурації - стає все ймовірнішою. Адже з такою “успішною політикою” по всім напрямкам Трампу скоро може знадобитися “маленька переможна війна”.
Юрій Богданов - блогер, аналітик, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики. Колишній радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2010 закінчив Київський національний економічний університет.