Західні ЗМІ вкотре прислужилися, запустивши хвилю про те, що росія скоро, можливо, отримає іранські ракети Dezful...
Що тут сказати. Я вже два роки чую про те, що Росія отримає або отримала вже балістичні ракети від Ірану, і два роки відповідаю на ці запитання, здебільшого першим же запитанням на запитання: "Де?".
Західні ЗМІ вже неабияк задовбали своїми статейками рівня мухомора під пеньком, про те, що завтра, а можливо, післязавтра, або за тиждень, скоріш за все, але отримають мега-ракету. І так другий рік поспіль...
Але, все ж таки, в контексті всієї цієї хвилі зазначу, що таке Dezful.
Dezful це балістична ракета модернізація Zolfaghar, яка є подальшим розвитком Fateh-110. А тому, що це за ракети і навіть більше того, звідки вони в Ірану взагалі взялися.
Почнемо з Fateh-110, яка, згідно з даними у відкритих джерелах, має дальність польоту до 300 км і бойову частину масою до 600 кг.
Fateh-110 була розроблена на основі некерованої ракети Zelzal-2, яка зі свого боку була створена на базі Zelzal-1. І саме Zelzal-1 дає нам можливість уявити собі, що таке Fateh-110 в її нинішньому вигляді.
Річ у тім, що розробка Zelzal-1 зрушила з мертвої точки в Ірані, обкладеному санкціями та обмеженому ракетними технологіями, після того, як Ісламській Республіці було здійснено постачання китайських ракет CSS-8.
Китайська ракета CSS-8, так само відома як Project 8610, була тактичною балістичною ракетою класу "земля-земля", була нічим іншим, як копією радянської С-75, пристосованої до нанесення ударів по поверхні.
Відмінною особливістю цих ракет було здійснення їхнього пуску під нахилом.
Zelzal-1 навіть повторювала характеристики китайських ракет, а саме, дальність польоту до 200 км, а маса бойової частини близько 500 кг.
Але не тільки CSS-8 вплинула на розвиток ракетної програми Ірану.
Zelzal-1 ввібрала в себе і особливості іншої ракети радянської ракети, а саме тактичної 9К52 "Луна-М".
Таким чином, іранська ракетна програма - це симбіоз радянських технологій, з китайською модифікацією, але хоч як дивись на цю субстанцію, це саме коктейль з 9К52 "Луна-М" і С-75, що зі свого боку свідчить про те, що іранські вироби можуть мати ті самі вразливі місця, що й радянські анахронізми. Навіть попри умовну модернізацію. Але...
Але варто згадати і про Zolfaghar, що є продовженням розвитку Fateh-110 з разюче відмінними характеристиками. Наприклад, ця ракета, прийнята на озброєння 2017 року, має дальність до 700 км.
Крім того, ця ракета отримала систему наведення не тільки інерціальну, а й GPS. З урахуванням санкцій, складно сказати, хто буде надавати Ірану GPS-послуги, якщо... Якщо тільки мова йде не про ГЛОНАСС.
Але головною проблемою Zolfaghar для наших ППО буде те, що ця ракета має бойову частину масою 579 кг, яка відокремлюється під час заходу на ціль, що ускладнює її виявлення, відстеження і знищення. Наприклад, суцільнокорпусні ракети ОТРК "Іскандер" у цьому плані простіше перехоплювати.
Dezful це та сама Zolfaghar, але з дальністю польоту до 1 тис. км і БЧ до 700 кг, хоча відповідність цих ТТХ - ще те питання.
Власне, іранські ракети це щось середнє між ТРК "Точка-У" і ОТРК "Іскандер", зі своєю специфікою. Розробка алгоритмів протидії нашими ППО проти них потребуватиме часу, але було б набагато краще, якби наші партнери поспішили надати Україні більше ЗРК, здатних ефективно боротися з балістичними цілями.
Але, все ж таки, давайте за фактом, а не ось це ось все.
Коваленко Олександр народився 15 грудня 1981 року в Одесі. Закінчив Одеську Академію зв'язку ім. Попова. З 2014 року бере активну участь у протидії агресії Росії проти України. Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний опір". Провідний експерт Українського Центру дослідження проблем безпеки. Український політичний і економічний блогер під ніком "Злий одесит".