Політика США на Близькому Сході зазнає краху, і від ескалації в регіоні Дональд Трамп може отримати найбільшу вигоду. Про це пише колуміст - міжнародник FT Гедеон Рахман. Ось трохи скорочена версія його колонки.
Протягом останнього року адміністрація Байдена намагалася запобігти регіональній війні на Близькому Сході, побоюючись, що вона може втягнути США або завдати шкоди світовій економіці. Зараз ця політика близька до провалу.
Вдруге цього року Іран обстріляв Ізраїль ракетами, і США допомогли Ізраїлю збити їх. Джейк Салліван, радник з національної безпеки США, пообіцяв, що для Ірану будуть «серйозні наслідки», і заявив, що США «працюватимуть з Ізраїлем», щоб це забезпечити. Це звучить як зловісна загроза можливих спільних військових дій проти Ірану.
Ізраїль щойно відкрив другий фронт у війні зі своїми регіональними ворогами, розпочавши наземне вторгнення в Ліван, що є продовженням нищівних ударів по Хезболлі. Уряд Нетаньягу, очевидно, впевнений у своїй здатності протистояти ворогам. Він може прагнути завдати серйозного удару по Ірану в надії завдати тривалої шкоди Ісламській Республіці та, можливо, її ядерній програмі.
Іран, безсумнівно, усвідомлює ризики ізраїльської контрнаступальної ескалації. Водночас неспроможність відповісти на ізраїльські атаки по Хізболлі могла б також стати серйозною втратою для Ірану. Похмура логіка війни та стримування вказує на те, що країна, яка не в змозі захистити своїх союзників або відповісти на напади у своїй столиці, виглядає слабкою. А слабкість може призвести до подальших атак, одночасно зменшуючи вплив та престиж країни.
Незважаючи на жорстку риторику, Білий дім ще може спонукати Ізраїль до обережної відповіді, щоб не змусити Іран підвищити ставки. Оскільки ізраїльські сили вже воюють у Газі та Лівані, уряд Нетаньяху може мати власні причини не загострювати конфлікт з Іраном. Білий дім може сподіватися, що співпраця з Ізраїлем дозволить йому впливати на масштаби та характер ізраїльської відповіді.
Протягом кількох місяців США закликали Ізраїль утриматися від атаки на Хезболлу. Коли Ізраїль розпочав бойові дії минулого місяця, адміністрація Байдена приєдналася до Великої Британії, Франції та інших країн у закликах до негайного припинення вогню в Лівані. Але ці заклики були проігноровані.
Готовність уряду Нетаньяху ігнорувати бажання свого найближчого союзника та гаранта безпеки частково випливає з парадоксу американської політики. Адміністрація Байдена може закликати Ізраїль до стриманості в Газі та Лівані, але водночас завжди захищатиме його від наслідків ескалації, посилаючись на загальне зобов'язання захищати Ізраїль від Ірану. Таким чином, ізраїльський уряд розуміє, що кинути виклик адміністрації Байдена практично безризиково. Більше того, це може навіть залучити США до розгортання військових сил проти Ірану.
Ймовірність того, що Америка відмовиться підтримувати Ізраїль у кризі — завжди мала, але зараз ще більше зменшилася, оскільки до президентських виборів у США залишилося трохи більше місяця. Камала Гарріс може демонструвати жорсткішу позицію щодо Нетаньяху у питанні Гази, але вона також хоче виглядати рішучою та надійно підтримувати Ізраїль у час небезпеки від Ірану, режим якого є ворогом США після революції 1979.
Тим не менш, нинішня небезпечна ситуація може бути поганою новиною для Гарріс. Дональд Трамп любить стверджувати, що під час його президентства у світі панував мир, а «слабкість» адміністрації Байдена призвела до війни в Європі та на Близькому Сході. Остання ескалація ідеально відповідає його наративу.
Кожного разу, коли в Америці проходять президентські вибори, виникають припущення про можливий «жовтневий сюрприз», який може кардинально вплинути на перегони. Ізраїль та Іран щойно створили такий сюрприз для цих виборів, і Трамп може отримати з цього вигоду.
Юрій Богданов - блогер, аналітик, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики. Колишній радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2010 закінчив Київський національний економічний університет.