14 травня адміністрація Байдена значно підвищила тарифи на китайський імпорт, в першу чергу акумулятори для електромобілів (на 100%), чіпи, напівпровідники, медичну продукцію, деякі рідкоземельні елементи.
До введення нових тарифів Байден здебільшого зосереджувався на заходах, пов’язаних із безпекою. З метою не дати Китаю придбати передові американські технології у сфері, наприклад, напівпровідників чи штучного інтелекту. Але зараз підхід змінюється.
Крок з переглядом митних тарифів поєднує в собі три компоненти:
1. Передвиборчі обіцянки профспілкам (особливо у штатах, що сумніваються - Пенсильванії та Мічігані).
2. Спробу показати, що щодо Китаю Байден готовий діяти більш рішуче ніж Трамп.
3. Загальну політику на підвищення конкурентності американської економіки. Байден прокоментував це рішення необхідністю захистити США від нечесної конкуренції з боку Китаю: “Американські працівники можуть переважати в роботу і конкурувати будь з ким, поки конкуренція є чесною”.
Китай реагує роздратовано: Пекін звинувачує Байдена, що він порушив свою обіцянку «не прагнути до відокремлення від Китаю». Мінторгівлі КНР заявив, що вважає ці дії несправедливими і обіцяє “кроки у відповідь”. Серед ризиків такого кроку американські аналітики називають можливе зростання ціни електромобілів і відтермінування досягнення кліматичних цілей адміністрації Байдена. Це може трохи порадувати нафтогазовий сектор, у якого складні відносини з Байденом. Писав про це тут.
Приблизно рік тому Китай розгорнув кампанію з критики політики США, наполягаючи на тому, що контроль за експортом технологій і імпортом товарів є спробою стримати зростання Китаю. Тоді міністр фінансів США Джанет Йеллен стверджувала, що США не намагаються відокремитись від Китаю. Вона казала, що «повне відділення» економік буде «катастрофічним» для обох країн.
Потім наш улюбленець Джейк Салліван заявив, що США проводять політику «зменшення ризиків, а не відокремлення». Зменшення ризиків охоплює комплекс заходів - від зменшення загроз безпеці з боку Пекіна до диверсифікації залежності США від китайських ланцюгів постачання.
Продемократичні експерти, наприклад, Емілі Кілкріз з Center for a New American Security, каже, що тарифні кроки Байдена цілком вписуються у «політику зниження ризиків», про яку казав Салліван. Кілкріз вважає, що Байден застосував тарифні інструменти там, де експортний контроль не працює через перевагу Китаю у виробничому потенціалі.
Хоча Байден і Ко намагаються продемонструвати рішучість, колишній чиновник адміністрації Трампа Кліт Віллент каже що ці кроки є переважно політично вмотивованими і є лише тінню тих обмежень, які на Китай накладав Трамп. «Те, що ви бачите, — це багато символізму, явно політично мотивованого».
Бред Сетсер, торговий експерт Ради з міжнародних відносин, вважає, що найкраща інтерпретація тарифів полягає в тому, що США не дають КНР закріпитися в деяких частинах сектора екологічно чистої енергетики. І, оскільки цей крок не охоплює решту торгівлі, мені здається, що це не призведе до подальшого відокремлення.
Тут додам ще, що Китай більше не є головним центром розміщення американських виробництв за межами США. Минулого року Китай вперше за 15 років поступився першим місцем як торговельний партнер США Мексиці, в якій розміщено велику кількість промислових потужностей американських корпорацій.
Узагальнюючи, можна сказати, що США за поточної адміністрації не хочуть йти на значну економічну чи політичну ескалацію з Китаєм. Але будуть дуже повільно і дуже обережно зменшувати свою залежність від КНР.
Юрій Богданов - блогер, аналітик, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики. Колишній радник голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. У 2010 закінчив Київський національний економічний університет.