Історія з журналістами «Бігус.інфо», яких підловили на вживанні і дурних розмовах, чітко розколола суспільство.
Одні кажуть: жах, заборонені речовини, ганьба! Наче неприпустимість корупції під час війни якось залежить від того, викриває її обкурений журналіст або чистий, як лабораторна пробірка.
Інші вважають, що оскільки підслуховування і стеження за журналістами були незаконні, то зважати на викривальні матеріали проти журналістів не можна. Але ж це не суд, якій зважує, чи належним чином отримані якісь докази, а мова про суспільну оцінку певних сумнівних дій.
Оцей розкол суспільства як раз свідчить про те, що воно в нас ще незріле, і їм легко маніпулювати у власних цілях. Насправді все доволі просто.
Так, незаконне стеження за будь-ким є неприпустимим, винні в цьому повинні бути знайдені і покарані. Але всі ми розуміємо, що цього не відбудеться. Бо зараз, під час війни слухають майже всіх помітних у пошуках реальних агентів Кремлю або критиків влади, які у нас до цих агентів дорівняні. І спокуса прослухати таких критиків і потім викласти компромат у інформпростір є для влади непереборною. Бо гарантовано безкарною.
А в таких умовах повинен діяти принцип «не підставлятися». Не можна патякати зайвого по телефону, взагалі краще писати про роботу напівшіфровані СМС у захищених месенджерах. Не можна, наприклад, попадатися нетверезим за кермом, бо це обов’язково буде використано проти тебе. Не можна, щоб твої рідні займалися чимось сумнівним — використають проти тебе. Не можна мати бізнесу — він обов’язково постраждає. Навіть друзів-бізнесменів краще не мати: якщо не можуть дістати тебе, то дістануть їх. І так далі — повний перелік тільки читати півгодини.
Коротше, хочеш критикувати владу — ставай на цей час католічнее Папи Римського. Доведеться побути взірцем добропорядності і сумління. Це несправедливо, але такі правила гри: якщо є за що тебе зачепити, ображена тобою влада гарантовано зачепить. Тому не давай їй такої можливості.
Саме цей принцип порушили журналісти «Бігус.інфо». І це кричущий прояв непрофесіоналізму і кадровий провал, якими б резонансними і корисними ні були розслідування цієї агенції.
І уж зовсім безглуздо сподіватися, що діяльність розслідувача дає імунітет, і що посольства країн-партнерів обов’язково підтримають і все залагодять. Там до таких випадків інший підхід: хто насмітив, той і прибирає.
Олександр Кочетков – аналітик, політтехнолог, іміджмейкер. У минулому інженер-конструктор КБ "Південне" і заступник керівника пресслужби президента України.