Росія з 70-х років минулого століття створила для себе механізм вічної сировинної ренти у вигляді поставок в Європу нафти і газу.
На даній платформі дозріло умовне благополуччя часів застою, нафтопровід" Дружба " і газопровід з Уренгою амортизували крах СРСР і дозволили пережити кризу 90-х.
Нафта і газ стали основою економічного зльоту РФ на початку 2000-х.
Зараз мало хто пам'ятає, але США активно блокували будівництво радянських продуктопроводів, чинячи активний тиск на політичні еліти ФРН. Спершу, будівництво нафтопроводу вдалося заблокувати, але потім Бонн все ж ухвалив рішення на користь СРСР.
В руках РФ, нафтопровід і газопровід перетворилися на безлімітну валютну карту московської політичної надбудови.
Зараз дана модель анігілюється. Путін практично обнулив 50-річну схему з викачування багатств Заходу в обмін на російську сировину.
Всі ці роки РФ займала домінуюче становище на європейському ринку вуглеводнів з питомою вагою до 40%.
Монополія - можливість отримання монопольно високих цін. І Росія показала як дана схема працює, влаштувавши "фіаско ринку" за допомогою штучного дефіциту на спотовому ринку восени минулого року.
Читати такожСтерв'ятник в очікуванні: яку гру щодо Росії веде КитайАле тепер Росію чекає "Ведмежий кут" біля Китаю і нова концепція продажу газу - монопсонія, коли є тільки один покупець і він диктує монопольно низькі ціни.
Монопсонія буде заточена на отримання максимального прибутку покупцем, в даному випадку - Китаєм. Описуючи монопсонію, економісти часто наводять як приклад ринок праці в шахтарському містечку, де є тільки одна шахта і більше немає де працювати.
У сьогоднішній китайській нафтогазовій монопсонії, РФ перетворилася на найманого працівника на китайській "шахті". І вже директору цієї шахти, пану Сі, вирішувати, скільки заплатити "найманому працівнику". Або просто змусити його "працювати за їжу".