Рубрика «Чим би дитя не тішилося…»
Бачу, що плівки Епштейна злегка перезбудили багатьох у нашій країні, і почалися серйозні розмірковування, що «ось повернуться демократи, і все буде як раніше».
Скоріше ні, ніж так. У президента США більше повноважень щодо зовнішньої політики. Тим більше, що Трамп використовує обкатану Байденом схему обходу контролю Конгресу. Наприклад, за попередньої адміністрації було оголошено «надзвичайний стан в енергетиці», що дозволяло попередньому президенту в ручному режимі обмежувати будівництво LPG-терміналів, зупиняти будівництво нафтопроводів (Keystone) тощо. Щось подібне використовує Трамп. Тільки він скрізь «бореться з наркотиками». Як це було у Венесуелі.
Якщо навіть теоретично Трампу оголосять імпічмент, то президентом буде Ді Венс. Підозрюю, що багато хто буде сумувати за Трампом як за «у принципі спокійним дідусем». Бо немає окремої «політики Трампа» — є ідеологія державного апарату, яка формується у think tank.
Чи повернуть демократи Гренландію, коли Трамп під різними соусами отримає контроль над нею? Ні. Чи приберуть американські компанії з ринку нафти та газу Європи чи інших країн? Ні.
Чи є загальний консенсус у Демократичній та Республіканській партіях, що Китай — це небезпека номер один? Так.
Що стосується впливу «плівок Епштейна», то вони як предмет скандалу будуть втрачати свою силу і під час виборів виглядатимуть як «інформація, яку і так всі знають». Тим більше, ці плівки — зброя, яка б’є і по Демократичній партії. Точніше, конкретно по кланах Обам і Клінтонів. Упевнений, що там багато чого буде і про них. Інакше чому Байден не давав ходу цій справі, хоча вона була відома ще у 2016 році? Точно не через любов до Трампа.
Тарас Загородній (народився 7 лютого 1979 року в м. Миколаїв) – політтехнолог, блогер, політичний та економічний експерт. Понад 20 років займається політичним консалтингом, брав участь у виборчих кампаніях як політтехнолог, веде блоги в українських ЗМІ та є частим гостем політичних ток-шоу.