Якщо говорити простими словами, то R&D це метод спроб та помилок.
Наприклад, найпростіший різновид R&D це коли ви починаєте експерементувати з матеріалами, компонентам, обладнання. Шукати способи їх об’єднання, наскільки вони взаємодіють між собою. Однак, навіть тут вам не одразу вдасться зліпити готовий продукт, бо тут теж можуть виникати помилки. І в кращому разі, невдалу конструкцію можна потім розібрати, щоб продати по запчастинам. А в гіршому - просто викинути.
А ще треба ж оплачувати роботу фахівців.
Більш складніше R&D це коли треба виготовити нову конструкцію чи виріб. Особливо коли в тебе поняття нема з яких матеріалів, компонентів та їх комбінацій, можна його зробити, яка має бути технологія виробництва і тд.
Тут мені чомусь одразу згадується міномет. Якщо створювати з нуля трубу міномета, тобто експерементувати з марками сталі, методами їх виготовлення та подальшої обробки, то можна задовбатись як в плані часу, так і в плані грошей на експерементальні зразки та обладнання.
І це я зараз кажу про прості вироби. А якщо мова заходить про більш складніші технології та вироби, то тут реально все дуже дорого. Також це довго і не завжди комерційно вигідно.
Тобто, ви можете вкласти купу грошей, часу, але по факту ваша розробка не буде користуватись попитом чи не забепечить того рівня продажів, щоб прибуток від неї дозволив би окупити навіть витрати на розробку.
Другою проблемою, яка витікає з попередньої, є те що висока вартість розробок часто є бар’єром входу на ринок для малих компаній. Це не значить, що малі компаніі не займаються розробками. Скоріш значить, що вони намагаються знайти такі більш дешеві рішення, які дозволять з мінімумом витрат створити якийсь простіший продукт. Наприклад, в нас зараз вміють робити коптери, але аналога Мавіка в нас немає.
А тепер ми ідентифікували проблему і розуміємо, що малі виробники нездатні самостійно робити дорогі дослідження. Тому тут необхідні інструменти, які їм спростять це завдання.
Коли кажуть про науковий мозковий центр, то тут мається на увазі, що він візьме на себе функцію R&D і зменшить витрати на цей напрямок зі сторони приватних компаній. Також, такий R&D-центр буде зосереджений не на розробці комерційно вигідних продуктах, а саме необхідних для виконання певних завдань, навіть якщо в комерційному плані розробка себе не окупить. І третій момент, що така розробка дозволить зменшити кінцеву вартість готового продукту, бо виробники отримавши цю технологію будуть обмежені в розмірі прибутку.
Павло Вернівський - економіст, аналітик. Спеціаліст відділу продажів боргових цінних паперів Capital Times. Експерт Інституту ім. Олександра Поля. Спеціалізується на макроекономіці, історії економіки.