Повернення, загалом, пройшло набагато спокійніше, ніж пророкували прихильники Петра Олексійовича. Ні «замінувань», ні посадок в інших аеропортах, ні одягання наручників на виході з літака.
Оскільки все було занадто спокійно, довелося знаходити проблеми самостійно. Наприклад, у затримці паспортного контролю на 15 хвилин побачили небажання пускати Порошенка в Україну. Думаю, якщо про такий недопуск прочитає Саакашвілі, він довго сміятиметься.
Звісно, прихильники Порошенка скажуть, що влада готувала якісь підступи, але потім злякалася народу, ну але це вже на розсуд кожного.
Важливим є те, що, схоже, остаточно вималювалася інформаційна стратегія Порошенка та його команди: справа без самої справи.
Зрозуміло, що політична мета цієї справи - прив‘язка Порошенка до Медведчука, який у цій ситуації є настільки токсичною фігурою, що будь-які ядерні відходи з ним не порівняються.
Відповідно, навіть заперечуючи всі обвинувачення, ти втягуєшся у процес, у якому постійно згадують Медведчука, торгівлю з «республіками на 3 букви» і т.д.
Читайте такожХід ПетромВідповідно, треба домагатися, щоб процес обговорювали, не обговорюючи процес. От просто є якась справа. І все.
Тому треба постійно генерувати приводи про «недопуск», «арешт», «загрози» і т.д.
Загалом, цілком розумний підхід. Одна проблема - не ясно, як це працюватиме на довгій дистанції.