"Прості росіяни" та їхні захисники.
Деякі нещодавно звільнені політзеки захищають "простих росіян", які нібито ні в чому не винні.
Однак окупаційна російська армія складається з сотень тисяч саме їхніх, самих що ні на є простих росіян. Саме ці прості росіяни - вбивають і ґвалтують мирних жителів, обстрілюють ракетами дитячі лікарні та житлові будинки, катують полонених і захоплених заручників. Прості росіяни - це ґвалтівники і мародери Ірпеня і Бучі, руйнівники безлічі українських сіл і міст. А ще прості росіяни - це батьки і дружини вбивць і мародерів, які надихають їх на "подвиги", готові продати життя своїх ближніх за кілька мільйонів рублів.
Інші прості росіяни задоволені, що отримали добре оплачувану роботу у ВПК, де виробляють засоби вбивства українських сусідів. Треті прості і не дуже прості росіяни роблять бізнес на війні, ніяк не бентежачись, що їхні гроші пахнуть кров'ю.
Четверті прості росіяни у школах, вишах і навіть дитячих садочках працюють над тим, щоб підготувати нове покоління воєнних злочинців, навіяти дітям та юнакам прагнення вбивати та вмирати заради імперії та її фюрера.
П'яті прості росіяни (їх найбільше) потирають біля телевізорів спітнілі від садистичної похоті ручки, коли пропагандисти доповідають про нові "перемоги" російської армії, яка стерла з лиця землі чергове українське містечко...
Простих росіян змушують, їх обдурили - скажете ви. Аж ніяк ні. Більшість армії простих росіян, вони ж мародери і ґвалтівники, складають контрактники, які пішли вбивати українців добровільно, з користі. Так само добровільно, за гроші працюють на злочинну війну прості росіяни в тилу.
Давайте вже чесно скажемо, що такі прості росіяни - це злочинці, які скоюють тяжкі злочини з корисливих мотивів.
Звичайно, не всі жителі Росії - такі "прості росіяни". Є ті, хто всіляко уникає співучасті у злочинах режиму. Є й герої, які протестують і зазнають репресій. Однак це не прості, а особливі росіяни, переслідувана меншість, що перебуває під наглядом і тиском влади, а часто і своїх сусідів - простих росіян.
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікованих дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агенцію "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "Нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга "Система Путіна: Куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман - автор багатьох публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках у соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скрєпи" і "русский мир".